Чому творецька хіта “Гамнет” вирішила написати про голод та землю

Автор фото, BBC/Katie Razzall

Підпис до фото, Меґґі О'Фаррелл каже, що хотіла розповісти історію Ірландії через історію однієї ділянки землі

Коли я стукаю у двері помешкання Меґґі О’Фаррелл в Единбурзі, я трохи хвилююся, чи не стала відома письменниця дещо недоступною після кількох бурхливих місяців, які вона нещодавно пережила.

Вона літає між Великою Британією та Сполученими Штатами, відвідує церемонії на червоній доріжці та отримала нагороди BAFTA та “Золотий глобус” за екранізацію свого роману “Гамнет”.

Новий роман О’Фаррелл “Земля” виходить майже одразу після її участі в блискучих голлівудських заходах.

“Це те, про що я мріяла”, – каже вона мені пізніше під час нашої розмови.

Я також усвідомлюю, що мені не слід було турбуватися, що в Лос-Анджелесі письменниці запаморочили голову подарункові набори та лімузини.

Вона відчиняє вхідні двері, широко посміхаючись, у чорно-червоному светрі з написом “LOVE”, тримаючи на руках одного зі своїх трьох котів, і одразу ж пропонує мені та моєму колезі з BBC чай.

Автор фото, Universal Pictures

Підпис до фото, [Зліва направо] Режисерка фільму "Гамнет" Хлоя Чжао та виконавці головних ролей Пол Мескаль та Джессі Баклі

Знаменита письменниця сама обрала вбрання для церемонії нагородження.

“Вони запитали: “Чи потрібен вам стиліст?” Але мені це здалося дивною ідеєю”.

Замість цього вона вирішила: “Я просто насоложуся цим” і одягла – доречно – червоний головний убір з пером на церемонію BAFTA.

Для “Оскара” Меґґі О’Фаррелл обрала чорну вуаль та вікторіанське жалобне намисто з чорного ґаґату.

Нагороди, які вона отримала, наразі знаходяться в її підвалі, “доки я не звикну до них”, – каже вона.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Меґґі О'Фаррелл у своєму червоному вбранні з шекспірівським пером на церемонії вручення премії BAFTA

Далі ми з нею обговорюємо “Землю” (“Land”), її захопливу нову розповідь, зосереджену на історії ірландського картографа, який працював на британську армію в середині ХІХ століття.

“Я прагнула розповісти всю історію Ірландії, використовуючи лише долю однієї ділянки землі”, – говорить вона.

Вона демонструє мені рукописний блакитний блокнот, заповнений її початковими записами. На першій сторінці написано “роман про еміграцію”, а наступні сторінки містять її зауваження та стікери.

Автор фото, BBC/Katie Razzall

Підпис до фото, Кетті Раццалл переглядає нотатки Меґґі О'Фаррелл для "Землі"

“Я подорожувала потягом, і перше речення книги просто спало мені на думку – воно було: “Його батько завжди був небагатослівним”.

“Я багато чого записала в тому поїзді, – каже вона. – Я пам’ятаю, що була дуже схвильована, і подорож минула дуже швидко”.

Натхненням для цієї книги став її прадід, який, як вона дізналася, допомагав британцям створювати карти з 1848 року, під час Великого голоду в Ірландії, який забрав життя щонайменше мільйона людей, а ще більшу кількість змусив до вигнання та міграції.

• Розпорошені нації: як ірландці та поляки зберегли себе і державу в еміграції

“Вони вносили правки до другої версії карти Ірландії – і цілком зрозуміло, чому ці правки були необхідні. Тому що цей колосальний катаклізм (голод) змінив ландшафт країни”.

“Земля” – це найбільш політичний роман Меґґі О’Фаррелл. Це історія родини, яка намагається знайти свій шлях після того, що сталося. Книга розповідає про колонізацію та спустошення родин, залишених помирати від голоду в маєтках, що належали британським аристократам та землевласникам.

Автор фото, Maggie O'Farrell

Підпис до фото, Цю карту уявного місця створив прадід Меґґі О'Фаррелл для свого батька

Автор фото, Maggie O'Farrell

Підпис до фото, Деталь на карті показує крихітний малюнок прапрадіда О'Фаррелл з британським солдатом

“Цілі села були зрівняні з землею, маєтки переплановані, багато людей було виселено – тому ці зміни були необхідні. Але я не могла зрозуміти, як це – виконувати цю роботу, будучи людиною, яка це пережила”, – говорить письменниця.

Я запитую Меґґі О’Фаррелл, чи вважає вона, що роль Британії у Великому Голоді досі викликає суперечки.

Вона відповідає, що це “складне питання”.

Голод був спричинений багатьма факторами, зокрема фітофторозом картоплі, який знищив основне джерело їжі, а також політичними та соціально-економічними умовами британського колоніального правління.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Великий голод 1845-1852 років призвів до масового недоїдання в Ірландії, близько мільйона людей померли, а ще більше залишили країну.

Поки ірландці голодували, їжа продовжувала експортуватися до Британії. У баладі “Поля Атенрі” цей експорт згадується як “зерно Тревельяна” на честь державного службовця, відповідального за допомогу Ірландії під час голоду, Чарльза Тревельяна.

О’Фаррелл називає його ставлення до голоду в Ірландії “жахливим і сумним”.

“У листах він описує голод як Божий суд для лінивого, невдячного, несамостійного народу-дармоїда. Через рік після написання цього листа він отримав лицарське звання за свою роботу з надання допомоги голодуючим”.

Родина Тревельянів вже принесла вибачення за свою роль у рабстві (вони володіли плантаціями та рабами на Гренаді в 19 столітті).

Але лицарське звання залишається чинним.

“Я б дуже хотіла, щоб британський уряд його скасував. Я не думаю, що він повинен його носити”.

Автор фото, Maggie O'Farrell

Підпис до фото, Романістка народилася в Північній Ірландії, дитинство провела в Ірландії та Уельсі, перш ніж переїхати до Шотландії.

О’Фаррелл народилася в Північній Ірландії і переїхала до Британії в дитинстві, спочатку до Уельсу, а потім до Шотландії.

Бути переміщеною особою означає, що “ти все життя йдеш поруч із якимось примарою себе. Завжди виникає питання: ким би я була, якби ми залишилися?”

Згадки про минулі “я” та привидів проходять крізь багато її романів.

Переїзд родини відбувся в 1970-х роках, коли напруженість між Британією та Ірландією зростала, і “бути ірландцем у Британії в той час було насправді непросто”.

О’Фаррелл розповідає, як “учителі дивилися мені в обличчя в дитинстві та запитували: “Твій тато в ІРА?”

Роками пізніше, згадує вона, працюючи в лондонській газеті, колега прийняв телефонне повідомлення від її батька, а потім сказав їй: “Так кумедно, коли я розмовляю з твоїм батьком, я завжди думаю, що він повідомить нам про бомбу протягом 5 хвилин”.

О’Фаррелл розкритикувала колег за “натяк, що мій батько — терорист. Це був дивний момент. Усі були трохи ображені моєю люттю”.

Відносини між Ірландією та Британією з того часу покращилися, і люди мають різні думки щодо причин цього.

О’Фаррелл розмірковує, чи це “тому що люди тепер менш расистські, чи тому, що, можливо, з’явилися нові хвилі іммігрантів, які перебирають на себе цю ворожість”.

“Не ненавидіти інших людей”

Боротьба за кордони та землю є так само болючою в багатьох частинах світу сьогодні. Ми зустрілися з письменницею невдовзі після нападів у Голдерс-Грін.

“Я вважаю, що зростання расизму справді турбує всіх, не лише євреїв, не лише мусульман, а й усіх тих, кого деякі люди можуть вважати “іншими”, – говорить вона.

“Це справді лякає. І я думаю, що всім нам слід наполегливо навчати наших дітей та дітей наших дітей не ненавидіти інших людей за те, що вони трохи відрізняються від нас самих”.

Автор фото, BBC/Katie Razzall

Підпис до фото, Меґґі О'Фаррелл у своїй письменницькій студії зі своїм котом Грифоном.

О’Фаррелл показує мені, де вона пише, ведучи мене через свій сад, “мій шлях на роботу”, – повз будиночок на дереві та врятовану черепаху до своєї студії зі скла.

“Це дуже приємне місце. В ньому є щось особливе – денне світло та його спокій. Коти ходять на роботу зі мною, а іноді й черепаха”.

Вона показує свою колекцію вінтажних авторучок, і каже, що “канцелярське приладдя – це її фетиш”.

Автор фото, BBC/Katie Razzall

Підпис до фото, Коли Меґґі О'Фаррелл починає писати нову книгу, вона використовує чорнильні авторучки

Незважаючи на 10 романів, Жіночу премію за художню літературу за роман “Гамнет” та кінопремії, О’Фаррелл все ще не “абсолютно” впевнена у власних здібностях.

У неї бувають тижні, каже вона, “коли я сиджу, сховавши голову в руках, і думаю: “Мені доведеться перекваліфікуватися, це катастрофа, мені потрібна інша робота””.

Насправді вона на піку своєї кар’єри. Вона продала понад вісім мільйонів книг по всьому світу, вони перекладені 44 мовами.

Продюсер фільму “Гамнет” запропонував перетворити на фільм і “Землю”, і О’Фаррелл підтверджує, що планує написати сценарій до нього.

“Я думаю, що хочу (це зробити). Мені просто важко ставитися до цього спокійно, бо це особисте”.

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Меґґі О'Фаррелл на 98-й церемонії вручення премії "Оскар"

Ми переконуємо її відвести нас до підвалу, щоб ми могли побачити її нагороди за “Гамнет”. Вона відмикає двері, кажучи, що “зараз почувається дуже невдячною” і повторюючи, що “вони тут лише тимчасово”.

“Золотий глобус” і BAFTA досі в коробках на полиці. “Мені байдуже, але я вважаю, що це якось крикливо – виставляти їх на показ…”

“Золотий глобус” особливо важкий.

“Хтось передав мені його на сцені, і я ледь не впустила його на ногу Стіву Спілбергу. Уявляєте?”

Меґґі О’Фаррелл вже почала писати новий роман, але каже, що має “забобон не говорити про речі, які я ще не завершила”.

“Земля” вийшла друком 2 червня.

І Спілбергу, можливо, варто подбати про захист взуття – про всяк випадок.

Джерело