Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Судна в Ормузькій протоці – вигляд з боку Оману в неділю
Оголошення про домовленості щодо припинення вогню між Сполученими Штатами та Іраном стало надзвичайно бажаним подарунком на день народження Дональда Трампа. Хоча ця угода й супроводжується значною невизначеністю.
Глава американської держави написав у Truth Social, що Ормузька протока буде відкрита для комерційного мореплавства, а Сполучені Штати припинять її військово-морську блокаду.
"Хай нафта тече!" — вигукнув Трамп у неділю. Вже наступного дня вартість нафти почала знижуватися.
Він також зазначив, що на відміну від попередніх президентів США, яким не вдалося досягти успіху, йому вдалося укласти "велику угоду", яка принесе "мир та безпеку всьому регіону".
Такого роду перебільшення для Трампа не є чимось новим. Його заяви щодо минулорічної угоди про завершення війни в Газі — "мир на всі часи" та "початок епохи віри, надії та Бога" — були не менш гучними, хоча реальність значно не виправдала цих слів.
У таких високоризикованих дипломатичних домовленостях успіх або провал зазвичай залежать від деталей. А тут саме деталей і бракує.
Віцепрезидент США Джей Ді Венс в інтерв’ю Fox News у неділю ввечері заявив, що угода має запобігти отриманню Іраном ядерної зброї, і що США матимуть змогу контролювати дотримання її умов.
Однак, деякі важливі питання залишаються невирішеними — зокрема, щодо обмежень на збагачення урану та подальшої долі запасів високозбагаченого урану, які вже має Іран.
Частину цих питань, ймовірно, буде узгоджено під час наступних переговорів та "технічних" консультацій у рамках 60-денного продовження чинного перемир’я.
Але після десятиліть спроб переконати та змусити Іран відмовитися від ядерних амбіцій, очевидно, що жодних гарантій немає, незалежно від того, що Сполучені Штати вважають зафіксованим у цьому "меморандумі про взаєморозуміння".
Підкреслюючи це, Рада національної безпеки Ірану заявила в неділю, що "остаточні переговори буде відкладено до виконання іншою стороною своїх зобов’язань за меморандумом".
Те, що це за зобов’язання і як їх трактує Іран, визначить, чи буде угода стабільною.
Експерти енергетичного ринку попереджають, що відновлення морського руху нафти через протоку навряд чи швидко досягне докризового рівня. Розчищення заторів танкерів, розмінування та нормалізація судноплавства можуть зайняти тижні.
За кілька днів до офіційного підписання Іран та Сполучені Штати ще мають час узгодити ключові деталі для забезпечення успіху угоди — але також є час для її зриву.
Ще одним фактором невизначеності є Ізраїль.
Ця війна завжди мала трьох гравців, і Трамп повідомив The Wall Street Journal, що був розлючений на прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу через удари по Лівану цими вихідними, які, на його думку, могли зірвати майже завершену іранську угоду.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Президент Дональд Трамп в Овальному кабінеті 11 червня
Домовленості вистояли — принаймні, достатньо довго, щоб бути офіційно оголошеними. Однак, якщо Ізраїль розпочне нові військові операції в Лівані, Іран може знову закрити Ормузьку протоку і знову поставити під загрозу світову економіку.
У своїх коментарях Венс також визнав, що ця війна завдала багатьом американцям болю через зростання цін на енергоносії та пов’язані з цим економічні наслідки.
"Моє головне послання американському народу — це подяка", — сказав він, пообіцявши, що ціни на енергоносії почнуть знижуватися.
Як швидко це відбудеться і як швидко це призведе до зменшення споживчих витрат для американців, які переживають фінансові труднощі, значною мірою визначить, чи зменшиться політичний тиск на республіканців перед проміжними виборами до Конгресу в листопаді.
Трамп і його партія стикаються з дедалі більшим невдоволенням громадськості, свідчать останні опитування. Опитування YouGov показало, що 63% американців не схвалюють його економічну політику, а 57% вважають, що економіка погіршується.
Принаймні, ця угода в неділю повинна допомогти зменшити, якщо не повністю усунути, частину економічного тиску, пов’язаного з триваючим конфліктом. Якщо ціни на пальне справді почнуть падати, це може стати відчутним сигналом для американців, що ситуація покращується.
Це помітний крок до повернення до стану справ до початку війни, навіть якщо ширші цілі Трампа поки що не досягнуті, і він усе ще стикається з політичними ризиками всередині країни.