Автор фото, BBC/Prashanti Aswani
Дослідження показують, що натуризм – практика несексуальної соціальної оголеності – може сприяти позитивному сприйняттю власного тіла. Натуристи та експерти пояснюють BBC, яким чином це відбувається.
Гелен Берріман вважає, що вона б набагато краще розуміла своє тіло, якби відкрила для себе натуризм раніше.
Влітку 2020 року Берріман придбала бікіні, щоб носити його в спекотну погоду. До цього вона не одягала бікіні протягом 20 років, адже більшу частину життя боролася з дисморфофобією тіла – станом, коли людина надмірно зациклюється на уявних недоліках своєї зовнішності.
Приблизно через рік її чоловік познайомив її з натуризмом.
"Натуризм передбачає участь у соціальній оголеності без жодних очікувань та сексуального збудження", – пояснює Керем Сойлемез, доцент кафедри психології Regent’s University London.
Наукові дослідження вказують на те, що перебування у колі інших оголених людей може покращувати ставлення до власного тіла. Натуристи та психологи пояснюють, чому це може бути дієвим способом переосмислити взаємини зі своїм тілом.
Автор фото, BBC/Prashanti Aswani
Підпис до фото, Соціальна оголеність практикується століттями. У Сполучених Штатах та Великій Британії вона стала популярною приблизно у 1920-х роках
Натуризм та ставлення до власного тіла
Марта Вікері щиро ненавиділа кожну частину свого тіла, доки не відвідала свій перший натуристський захід.
Негативне сприйняття власного тіла, поширене в усьому світі, означає надмірну зосередженість на ньому та невдоволення, зазвичай через форму, вагу або окремі риси.
У Сполучених Штатах приблизно 51% дорослих відчувають тиск відповідати певному стандарту фігури.
У Великій Британії близько кожного восьмого дорослого хоча б раз відчував суїцидальні думки через занепокоєння щодо своєї зовнішності.
Негативне ставлення до власного тіла може впливати на поведінку. Наприклад, нездатність досягти бажаної зовнішності може призводити до уникання соціальних ситуацій, нав’язливих фізичних тренувань або навіть до звернення до пластичних хірургів.
Формування позитивного ставлення до власного тіла є важливим з багатьох причин, зокрема для самооцінки, оптимізму, сексуального життя та загального здоров’я.
Водночас ставлення до тіла є комплексним явищем, і його вплив на людей може варіюватися. Наприклад, представники ЛГБТК+ спільноти можуть відчувати посилене занепокоєння через дискримінацію або свою гендерну ідентичність.
Натуризм, однак, ніби руйнує певні стереотипи щодо того, яке тіло вважається бажаним.
Вікері зазначає, що саме натуризм став “каталізатором” покращення її ставлення до власного тіла.
"Я прийшла туди і зрозуміла: незважаючи на те, що моє тіло було більшим, ніж мені хотілося б, або ніж, як стверджувало суспільство, воно мало б бути, це не мало значення", – говорить вона.
Натуризм допоміг Вікері сприймати своє тіло нейтрально та припинити його критикувати.
"[Я зрозуміла], що моє тіло дає мені можливість щоранку прокидатися, обіймати друзів, пити каву і відчувати сонце на шкірі", – ділиться вона.
Стисла історія соціальної оголеності
- Деякі корінні культури та племена, ймовірно, мають найдавнішу історію носіння мінімального одягу або повної його відсутності.
- У давній Греції спортсмени часто змагалися оголеними на Олімпійських іграх.
- Наприкінці XIX століття в Британській Індії з’явилися перші сучасні натуристські спільноти.
- У Сполучених Штатах організований натуризм бере початок у 1929 році, коли троє німецьких емігрантів у Нью-Йорку зустрілися в кафе Micholob, щоб обговорити створення асоціації нудистів.
- У 1974 році The New York Times повідомила про хвилю популярності соціальної оголеності в США.
- У 1920-х та 1930-х роках натуризм набув популярності у Великій Британії.
Культура порівнянь
Сойлемез, який сам не є натуристом, але багато років досліджує стигматизацію натуристів та суспільне сприйняття натуризму, стверджує, що спотворені медіа-образами уявлення про тіло можна виправляти через “перебування поруч із реальними тілами, реальними людьми”.
"Йдеться не лише про те, щоб бути прийнятим іншими, а й про те, щоб навчитися приймати себе", – додає він.
Марина Рачицькі, старша викладачка психології в University of Roehampton London, погоджується.
Суспільство визначає, що вважається “нормальним”, зауважує вона.
"Соціальні мережі та наше оточення тиснуть на нас, змушуючи відповідати цьому уявленню про нормальність, яке не завжди відповідає середньостатистичному".
Масштабні дослідження свідчать, що соціальні мережі посилили негативне ставлення до власного тіла, оскільки вони формують уявлення про те, що є привабливим або бажаним.
Це має шкідливий вплив на користувачів, адже для багатьох прагнення досягти “ідеалізованого” тіла часто є чинником розвитку розладів харчової поведінки та тривожності, а також посилює почуття сорому.
Сучасні технології, такі як ШІ-боти та фільтри краси для смартфонів, можуть заохочувати до порівняння себе з іншими та навіть сприяти розвитку дисморфофобії тіла.
Одне дослідження показало, що коли підлітки скоротили використання соціальних мереж протягом трьох тижнів, їхнє ставлення до зовнішності та задоволеність власною вагою покращилися.
"Контакт із пересічними тілами, пересічними людьми змушує по-новому поглянути на те, що є нормальним, прийнятним і красивим", – зазначає Рачицькі.
На сьогодні зв’язок між соціальною оголеністю та сприйняттям власного тіла досліджений недостатньо, але перші контрольовані дослідження останнього десятиліття дали багатообіцяючі результати.
Одне дослідження за участю 849 осіб показало, що учасники, які практикували натуризм, повідомляли про вищу задоволеність життям, що пояснювалося позитивнішим ставленням до власного тіла та вищою самооцінкою.
Серед учасників натуристських заходів спостереження за іншими оголеними людьми виявилося “важливим чинником” позитивного сприйняття власного тіла.
В іншому, меншому дослідженні, учасників розділили на дві групи: “в одязі” та “без одягу”, щоб з’ясувати, як оголеність впливає на прийняття власного тіла.
Учасники групи без одягу демонстрували вищий рівень задоволення своїм тілом. Цей ефект пояснювався зниженням соціальної тривожності щодо зовнішності, тобто занепокоєння тим, що твоє тіло оцінюють інші.
"Чим більше ми прикриваємося, тим більше почуваємося незручно через себе, тому що психологічно думаємо: якщо мені потрібно це приховувати, значить, з цим щось не так", – каже Рачицькі.
Автор фото, BBC/Prashanti Aswani
Підпис до фото, Наукові дослідження показали, що люди, які практикують натуризм, відзначають більш позитивне ставлення до власного тіла та його прийняття
Берріман, яка нині є представницею жінок у British Naturism, національній натуристській організації Великої Британії, вважає, що натуризм також може допомагати протистояти культурі порівнянь.
"У соціальних мережах люди намагаються виглядати певним чином і витрачають величезні кошти на те, щоб добре виглядати. Те, що робимо ми як натуристи, певною мірою цьому протидіє. Вам не потрібно витрачати багато грошей. Вам не потрібно виглядати певним чином. Кожне тіло є прекрасним", – говорить вона.
На тілі Берріман є шрами, яких вона, за її словами, “більше не соромиться. Вони є частиною історії, частиною життя”.
На натуристських заходах, каже вона, присутня величезна різноманітність тіл: від так званих нормативних тіл до людей, які пережили рак, людей зі стомою, ампутаціями кінцівок або іншими фізичними особливостями.
Лінда Ешмор також може підтвердити користь відвідування таких заходів.
Вона розповідає, що мала негативне ставлення до свого тіла з 12-річного віку, яке згодом посилилося через низку проблем зі здоров’ям.
Після невиліковної інфекції їй ампутували два пальці на нозі.
Також у неї діагностували діабет першого типу, і вона мусила робити ін’єкції інсуліну в живіт.
Вона згадує, що почувалася надзвичайно скуто.
Але у 2019 році, у віці 50 років, вона відкрила для себе натуризм, який, за її словами, трансформував її.
Це було “абсолютно чудово… сидіти, спілкуватися з людьми без одягу. Це здавалося абсолютно природним”, – говорить вона.
Несправедлива репутація
Попри переваги, про які повідомляють багато натуристів, ця практика часто демонізується в медіа, зазначає Сойлемез, і вже давно вважається суперечливою поведінкою.
Стигматизація значною мірою ґрунтується на припущенні про сексуальну девіантність і часто походить із культурних, релігійних та моральних установок.
Легальність натуризму в Сполучених Штатах є складним питанням, оскільки закони щодо соціальної оголеності варіюються залежно від штату, хоча там діє чимало натуристських організацій, зокрема The Naturist Society Foundation та American Association for Nude Recreation.
Сьогодні ця практика є законною у Великій Британії, якщо особа не знімає одяг із наміром образити чи шокувати інших.
В інших європейських країнах натуризм також популярний, особливо в Данії, Німеччині, Франції та Іспанії.
Наразі дослідження виявили небагато негативних наслідків натуризму для дорослих чи дітей, і вони часто залежать від зовнішнього сприйняття.
"Будь-який негативний досвід трапляється досить рідко. Найчастіше, якщо він і виникає, це не обов’язково через сам натуризм, а через обмеження та тиск сорому", – каже Рачицькі.
Втім, додає вона, коли оголошують набір учасників для досліджень, зазвичай відгукуються саме ті люди, яким натуризм подобається.
Хоча на організованих натуристських заходах діють заходи безпеки та суворі правила, натуристські організації не можуть контролювати людей, які відвідують громадські місця для нудистів, такі як пляжі.
Звісно, натуризм полягає не лише в тому, щоб зняти одяг. Він також пов’язаний із єднанням із природою та пошуком спільноти.
"Для різних людей натуризм означає різне, – говорить Берріман. – Деякі люди буквально не можуть терпіти відчуття одягу на своїй шкірі".
Для інших, додає вона, головне полягає саме у спільноті, а не в тому, як ти виглядаєш.
Також варто зазначити, що поряд із натуризмом покращувати ставлення до власного тіла можуть й інші заняття, пов’язані з оголеним тілом.
Наприклад, існує багато досліджень щодо академічного рисунка з натури, коли людина малює фігуру, спостерігаючи за живою оголеною моделлю, і того, як це може покращувати сприйняття власного тіла, особливо серед жінок.
Люди часто відчувають тривогу, коли вперше приходять на натуристський захід, каже Террі Лейн, член комітету British Naturism.
Але приблизно через десять хвилин можна побачити, як вони розслабляються.
Схожі відчуття він пережив і на своєму першому заході, до цього відвідуючи лише нудистські пляжі.
Описуючи себе в молодості як “худорлявого хлопця”, він каже, що в тридцятирічному віці набрав вагу і соромився свого живота.
Проте натуризм допоміг йому кинути виклик негативним думкам про власне тіло та стати впевненішим.
"Це спосіб зрозуміти, хто ти є", – говорить він.
"Ти не ховаєшся за жодними ярликами чи одягом. Коли ти повністю оголюєшся, це насправді дуже звільняє… і ти думаєш: ось хто я є".