За підрахунками, щороку виробляються приголомшливі від 80 до 150 мільярдів одиниць одягу. Але той факт, що існує ця неточність діапазоном аж в 70 мільярдів, має змусити нас задуматися. Чому ми не знаємо точно, скільки одягу виробляється? І як ми повинні мати справу з колосальною проблемою текстильних відходів, якщо ми не знаємо, скільки одягу насправді є у світі?
Реклама
Ось чому The OR Foundation, некомерційна організація, яка бореться з текстильними відходами на ринку Канаманто в Аккрі, Гана, розпочала свою кампанію Speak Polumes до Чорної п’ятниці 2023 року (день, який став синонімом шаленого надмірного споживання), закликаючи 100 різноманітних брендів розповісти про свої справжні обсяги виробництва. "У поточних даних є дуже великий діапазон — ми дійсно не повинні мати такої невідповідності, — розповідає Ліз Рікеттс, співзасновниця та виконавча директорка організації. — Сьогодні людей частіше заохочують купувати більше, тому важливо, щоб бренди знали міру, коли мова йде про виробництво".
The OR Foundation попросила свою аудиторію проголосувати за три бренди, які мали б публічно поділитися обсягами власного виробництва, — їм організація зобов'язалася написати офіційні запити щодо оприлюднення даних. Поки що, H&M, Zara та Shein стали лідерами голосування — саме їхній одяг найчастіше знаходять вимитим на пляжі в Гані. "Ми регулярно робимо прибирання та збираємо етикетки з одягу, який ми знаходимо, — пояснює Рікеттс. — Дуже багато людей звертають увагу на цю інформацію, щоб закликати до змін ті конкретні бренди, які знаходяться вгорі цих списків".
На сьогодні жоден з цих провідних брендів не опублікував точну кількість предметів, які вони виробляють, хоча материнська компанія Zara Inditex ділиться інформацією про обсяг виробництва в тоннах. Shein вказав на той факт, що він випускає свої нові речі "невеликими партіями від 100 до 200 одиниць", але компанія не поділилася конкретними даними про виробництво в цілому. H&M відмовився відповідати на запит.
Однак кілька менших брендів, зокрема Collina Strada, Finisterre та Osei-Duro, поділилися даними про кількість одягу, який вони виробляли минулого року. Усі бренди, що беруть участь в ініціативі, також зобов’язалися ділитися своїми обсягами виробництва щорічно. "Важливо бути кардинально прозорими, щоб зосередитись на тому, як ми можемо поліпшити ситуацію в майбутньому", — каже Хілларі Теймур, креативна директорка та засновниця Collina Strada.
В індустрії існує певне перенапруження, пов'язане з розмовами про стійкість, особливо враховуючи, що до 40% одягу ніколи навіть не продаються. Нині переважна більшість бізнес-моделей покладаються на продаж більшої кількості продуктів — це проблема, яку потрібно вирішити, якщо індустрія серйозно ставиться до впливу на навколишнє середовище. "Багато брендів використовують перероблені матеріали для створення одягу, або долучаються до ресайкл ініціатив [як схеми перепродажу або перероблення власних товарів], але ми не знаємо їх чистого впливу. Споживачі не знають, що програми брендів — це крихітний внесок у сталий розвиток, порівняно з загальними обсягами виробництва", — говорить Максін Бідат, виконавчий директор New Standard Institute.
Оскільки індустрія продовжує працювати над круговою бізнес-моделлю, знання того, скільки одягу насправді виробляється, має вирішальне значення для впровадження та масштабування рішень, від перепродажу та ремонту до перероблення. Наявність точних даних також є важливою, коли мова йде про формування політики, яка диктує відповідальність виробників в Європейському Союзі, за якої бренди мають платити податок, щоб покрити витрати на сортування та перероблювання одягу. Якщо бренди не бажають добровільно розкрити свої обсяги виробництва, законодавче урегулювання може змусити їх це зробити. Закон про моду (The Fashion Act), запропонований законопроєкт у Нью-Йорку, вимагатиме від брендів повідомляти про загальний обсяг вироблених матеріалів. "Ми не можемо знати, чи галузь зменшує свій вплив на довкілля без цих даних", — вказує Бідат, яка допомогла розробити законопроєкт.
А проте, в The OR Foundation сподіваються, що їхня кампанія заохотить бренди ділитися своїми даними, без необхідності змушувати робити їх це на законодавчому рівні. "Нам потрібна ця інформація для створення ефективної протидії екологічній кризі, — говорить Рікеттс. — Ми дуже сподіваємось, що принаймні один із великих брендів перейме цю прозору ініціативу, тому що хтось повинен бути першим".
