Коко Шанель — одна з найвідоміших і найвпізнаваніших дизайнерок ХХ століття. Її Дім моди, що розпочався з невеличкого бутика капелюхів у 1910 році, за століття перетворився на один із синонімів розкоші. Революціонерка, ікона стилю, бунтарка, яка кидала виклик соціальним догмам щодо жінок, — сьогодні Габріель Шанель святкує день народження. Спеціально до цієї дати Vogue UA розповідає про уроки стилю знаменит ої француженки.
Реклама.
Коко-бунтарка
Вона ніколи не була простою: складний характер Коко, висока працьовитість і бажання дійти до ідеалу часто робили її нестерпною. Проте такою була ціна будівництва імперії власного бізнесу – Дому моди Coco Chanel. Вихована серед монахинь у католицькій традиції, Коко Шанель надихалася зручністю, лаконічністю і доцільністю у виборі одягу. Упродовж 1920–1930-х років вона диктувала моду в Європі. Відомий твідовий костюм народився саме в цей період: Коко вважала, що чоловічі кардигани й піджаки зі зручної тканини (джерсі або твід) можна додати й до жіночого гардероба. Силует був видозмінений, крій перероблений, але ідея зручного й елегантного жакету з твіду з часом стала її візитівкою. Вона також популяризувала чоловічі штани для жінок, водолазки, штучні масивні прикраси, стьобані сумки і, звісно, маленьку чорну сукню.
Уроки стилю Коко Шанель
Важко не погодитися, що перші асоціації з Коко Шанель — це французька мода, твід й елегантність. Габріель Шанель – один із символів Франції, і її особистий стиль був повністю сформований на головних постулатах власного дому моди. Вона любила багато масивних прикрас, химерні капелюшки клоше, твід (багато твіду!), поєднувати прості кольори разом із деталізованими аксесуарами. Дизайнерка ніколи не оголювала тіло й коліна, бо вважала їх найогиднішою частиною жіночого тіла. Розбираємося детальніше зі стилем Коко Шанель.
Твідовий жакет
Одну з найбільш знакових речей Chanel, твідовий жакет, Коко носила й сама. Дім моди популяризував цей предмет гардероба в 1930-ті, а світову славу йому принесла Жаклін Кеннеді – у 1963 році в день вбивства її чоловіка Джона Кеннеді році вона зʼявилася в рожевому твідовому костюмі від Chanel. Після цього бренд Шанель став популярнішим в Америці. Варто відзначити, що Коко любила деталізовані жакети: з фальш-карманами, звуженого крою, з обробленими манжетами, твідом у різних кольорах. Можна помітити, що вона майже завжди разом із жакетом вдягала спідницю нижче коліна – це її золоте правило.
Масивні прикраси
У 1930-х Коко поїхала підкорювати Голлівуд. Проте не як акторка, а як костюмерка для кінострічок. У 1930-ті роки попри Велику депресію США продовжували формувати кіноіндустрію. Так зʼявлося безліч культових фільмів та зірок “старого” Голлівуда. Коко Шанель отримала запрошення приїхати на одну з голлівудських кіностудій й розробити вбрання для акторів. Суворий контракт і складність у виробництві костюмів не полегшили роботу для Коко, і вже через кілька років вона повернеться до Парижа. Позаяк, саме в американській кіноіндустрії вона познайомиться зі штучними перлинами і склом. До того європейська мода використовувала перламутр, а Коко масово почне виробляти намиста з несправжнього перламутру – ті самі, про які ми згадуємо, коли думаємо про Шанель. Їй також сподобаються масивні броші і кліпси. Ґудзики на жакетах почнуть робити з того ж матеріалу, що й намиста. Аксесуаризація речей згодом стала її візитівкою.
Біле + чорне
У період становлення Chanel як бренду Коко ввела в жіночу моду речі, раніше притаманні чоловічому гардеробу: звичайні штани, светри з джерсі, водолазки, кардигани. Вона любила поєднувати простоту з елегантністю, а її улюбленими кольорами були чорний, білий і молочний. Поєднання “білий верх і чорний низ” стало вічною класикою — і це теж заслуга Коко. У 1910-ті роки вона часто носила речі з горизонтальною смужкою, запозичені з гардероба свого бойфренда Боя Капела. Вже у 1930-ті смугастий мотив знову повернувся в моду.
Вільні силуети
Попри те, що Дім Chanel передусім асоціюється з твідом, у 1930-х Габріель Шанель почала втілювати власне бачення жіночої сукні. Вона постійно критикувала дизайнерів “старої гвардії” за прагнення обмежити тіло й змінювати його силует. Натомість Шанель створювала вільні форми без жорстких корсетів, з акцентом на талії, а сукням надавала міру пишності. Вона експериментувала з подолом: робила його подовженим або, навпаки, коротшим і зручним для танців. Використовуючи популярні тоді крепдешин і шовк, Шанель полюбляла відкриті спини, багатошаровість тканин і принти. Кожна її сукня була результатом кропіткої праці майстринь, які нашивали бісер і пайєтки вдень і вночі, адже дизайнерка працювала невтомно й вимагала такого ж від своєї команди.
Класичне взуття з чорним носком
Якщо питання одягу Коко вирішувала просто — пошивши його у власному ательє, то із взуттям ситуація була складнішою: відома дизайнерка мала 40-й розмір ноги, тоді як еталоном вважалися витончені ніжки не більше 37-го. Тож вона звернулася до шевця Раймона Массаро, аби він створив для неї пару взуття з чорним носком у 40-му розмірі. Шанель помітила, що темний носок візуально зменшує стопу й надає їй більш привабленої форми.
“У той час взуття мало бути рожевим — як і сукні чи сумки. Прийшла Шанель і зробила революцію, заявивши: взуття може бути бежевим із чорним, бежевим із темно-синім, бежевим із коричневим чи навіть бежевим із золотим”, — розповідав Массаро в одному з інтерв’ю французькому радіо у 2018 році.
Саме цей прийом дав життя балеткам Chanel, а 1957 року у спільній колаборації Массаро та Шанель з’явилися легендарні слінгбеки з чорним носком. До слова, сімейна фабрика Массаро й сьогодні виготовляє взуття для Chanel.
І хоча нині Chanel асоціюється з недосяжним люксом, сама дизайнерка будувала свій дім моди на утилітарних і лаконічних засадах жіночої моди. Її стиль став синонімом елегантності, з бездоганною увагою до деталей і крою. Масивні прикраси, твідовий жакет, сумка 2.55 і шлейф Chanel №5 — розкіш, за словами самої Шанель, починається там, де закінчується необхідність.
Текст: Вова Мотричук
