Китаєзнавець Віта Голод — про китайський націоналізм, майбутнє військове шоу та роль Пекіна у глобальних конфліктах

Фото: Getty Images

3 вересня КНР планує влаштувати масштабний військовий парад на знак відзначення завершення Другої світової війни та капітуляції Японії. Очікується, що подію відвідають близько 20 керівників держав, зокрема російський та північнокорейський лідери Володимир Путін і Кім Чен Ин. Останнім часом Китай дедалі активніше просуває свої інтереси у глобальній політиці, прагнучи утвердитися як ключовий гравець на міжнародній арені.

Як Пекіну вдалося досягти такого впливу, які кроки вживає керівництво країни та що чекати від Китаю стосовно війни в Україні й світових процесів — на ці та інші питання відповіла експертка Української асоціації китаєзнавців, наукова співробітниця Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України Віта Голод у розмові із виданням Коротко про.

Китай не став універсальним творцем глобального ладу

– Навіщо Пекіну потрібен цей парад і який меседж він хоче донести?

Китаєзнавець Віта Голод. Фото: sinologist.com.ua

– Це перший подібний захід за останнє десятиліття: попередній відбувся у 2015-му до 70-річчя перемоги над Японією. Для Сі Цзіньпіна він має кілька рівнів значення. По-перше, це інструмент політичної легітимації та інструменталізації історичної пам’яті на користь КПК. Хоча перемогу над японськими військами здобула тодішня влада — партія Гоміньдан за підтримки США, саме комуністи присвоїли цю перемогу, акцентуючи на власній історичній місії.

Парад також демонструє військову потугу. Він стане платформою для презентації новітніх зразків озброєння: гіперзвукових ракет, підводних дронів, літаків радіолокаційного стримування KJ-600 для авіаносців, крилатих ракет із сучасними боєголовками. Подібні покази мають підкреслити технологічні успіхи та готовність КНР суперникувати з лідерами у розробці військових інновацій. Невипадково зараз країна займає четверту сходинку серед експортерів зброї (після США, Росії та Франції), контролюючи близько 5,2% світового ринку.

Важливо зауважити: Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) останній раз брала участь у бойових діях у 1979-му під час прикордонного конфлікту з В’єтнамом. Тому реальна боєздатність китайських військ залишається невипробуваною.

Загалом парад має геополітичний підтекст: КНР заявляє про амбіції стати глобальним військово-політичним центром сили, протиставляючи себе США. Також на тлі зростання націоналістичних настроїв у суспільстві захід слугуватиме потужним патріотичним символом для внутрішньої аудиторії.

Відсутність західних лідерів на параді – очікуваний результат

– Яку позицію займає Китай у сучасній системі міжнародних відносин?

– КНР сьогодні — це глобальний економічний і політичний актор: постійний член РБ ООН, учасник СОТ та інших ключових міжнародних структур. Жодна суттєва зміна у світовій політиці не обходиться без її участі. Китай часто називають головним глобалістом, хоч сам він іменує себе регіональним лідером. Водночас через ініціативи типу «Поясу і Шляху» він фактично став орієнтиром для багатьох країн Глобального Півдня.

На мою думку, Пекін не є універсальним архітектором світопорядку, а скоріше вибірковим регулятором: ефективним у сферах економіки, інфраструктури, цифрових технологій, але менш впливовим у питаннях прав людини чи політичного плюралізму.

– Чому західні лідери ігноруватимуть парад, окрім Орбана, Фіцо та Вучича?

– Це не знак масового протесту. Більшість гостей — представники Азії, зокрема країн АСЕАН та Центральної Азії. Врахуйте, що напередодні в Тяньцзіні пройшов саміт ШОС, тому багато делегатів просто продовжать роботу у Пекіні. Свідомого бойкоту з боку Заходу тут немає.

До речі, запрошення надіслали й екс-президенту США Трампу, але його відмовили від участі. Західні керівники уникли б події через присутність Путіна, і Пекін це передбачав. Тому їхня відсутність цілком закономірна.

– Що це свідчить про позицію Китаю?

– Пекін консолідує коло партнерів, зацікавлених у його інвестиціях або поділяючих антизахідні погляди. Він уже створив власний політичний простір, який функціонує паралельно із західною системою.

Загроза для України – стратегічна взаємодія Пекіна й Москви

– Як розуміти заяву Сі Цзіньпіна про спільний захист інтересів із Росією?

– Це продовження антизахідної риторики, що базується на ідеї багатополярного світу й протистояння «гегемонії» США. Для України й Європи ключовою небезпекою є зміцнення російсько-китайських зв’язків. Пекін намагається подати це як формування «стабілізуючої сили» на противагу санкційній політиці Заходу. Попри спроби Трампа зблизитися з Москвою, його план навряд чи реалізується.

– Які відносини між КНР і РФ зараз: партнерство чи залежність?

– Термін «вісь зла» недоречний. Китай уникає формальних військових союзів, окрім угоди з Північною Кореєю. Відносини з РФ — це «прагматичний альянс». Пекін зберігає можливість маневру між ЄС, США та іншими, уникаючи відкритої приналежності до будь-якого блоку.

– Як США оцінюють Китай?

– У документах ери Трампа КНР фігурує як «adversary» (суперник/ворог). Цей статус впливає на військові, стратегічні та інвестиційні рішення Вашингтона.

Україні варто утримуватися від конфронтації з Китаєм

– Який вплив має КНР на Європу?

– Значний. Це підтверджують часті візити єврочиновників до Пекіна. Китай — ключовий торговий партнер ЄС, інвестор у інфраструктуру та ланки постачання. Проте Європа дедалі обережніша, зменшуючи залежність у технологіях і сировині.

– Яка позиція Китаю щодо війни в Україні?

– «Нейтралітет із китайським відтінком»: формальна дружба з усіма, але підтримка антиамериканських наративів і стратегічний альянс із РФ. Пекін вважає Україну залежною від Заходу, що визначає його ставлення. Наразі дипломатія зберігається завдяки відсутності прямої військової підтримки РФ з боку Китаю.

– Чому КНР підтримує РФ, хоч заявляє про нейтралітет?

– Поєднання факторів: географія, спільна історія з СРСР, бажання створити контрбаланс США, інтенсивний обмін із Росією в медіа, бізнесі, освіті. Москва ж десятиліттями інвестувала у відносини з Пекіном.

Перспективи втручання Китаю у війну – мінімальні

– Чи здатний Пекін вплинути на кремлівського диктатора для завершення війни?

– Більшість китайських експертів вважають, що очікування впливу Сі Цзіньпіна на Путіна надто оптимістичні. КНР має важелі, але їх застосування проти РФ не в його інтересах.

– Що означає вітання Сі Цзіньпіна Україні напередодні візиту Путіна?

– Це частина офіційної політики поваги до суверенітету, що дозволяє підкреслити «нейтральність» та збалансувати стосунки з різними сторонами.

– Як Україні будувати відносини з КНР?

– Не варто робити з Китаю ворога. Наша поточна стратегія — обережний діалог із дотриманням «червоних ліній». Важливо контролювати можливі порушення санкцій та реагувати на підтримку РФ з боку китайських компаній.

– Чи може Китай повторити агресію Росії, атакувавши Тайвань?

– «Возз’єднання» з Тайванем Сі Цзіньпін вважає історичним завданням. Але це може відбутися не лише військовим шляхом — економічний тиск та інформаційні кампанії також у прогресі. Тайвань готується до різних сценаріїв.

Источник: kp.ua