Чи можуть скандали довкола артмитців додатково збільшувати увагу до артіндустрії або ж допомогти у розвитку особистого бренду художника і його креативного бізнесу? Чи все ж існують сценарії, які не мають позитивного фіналу. СЕО креативного агентства Grape Юрій Гладкий спробував відповісти на ці питання, керуючись кейсом харківської художниці Соні Морозюк. Її особистість та творчість стала відомою широкому загалу після скандалу з можливим розкраданням коштів для ЗСУ Ігоря Гринкевича — батька її нареченого, та наступними за цим закидами у відмиванні коштів через мистецтво.
2023 рік став помітним роком для творчості мисткині Соні Морозюк. Але наприкінці минулого року художниця потрапила в скандал, повʼязаний із родиною її нареченого Романа Гринкевича, сина львівського підприємця Ігоря Гринкевича. Останнього ДБР підозрює у розкраданні 1 млрд грн на закупівлях одягу для ЗСУ.
Так широкий загал дізнався про Морозюк-художницю та її творчість одночасно зі звинуваченнями у відмиванні коштів через мистецтво. Чи може мати додану вартість «корупційна слава»? Або ж ця історія знищить всі зусилля та інвестиції в її бренд і творчість?
Хто така Морозюк
Останні кілька років творчість харківської художниці Соні Морозюк активно популяризувалася: картини її авторства в стилі абстракції з короткими фразами експонувалися у нью-йоркському музеї сучасного мистецтва, були представлені на літніх Олімпійських іграх у Пекіні. Її твори є у приватних колекціях співака Дмитра Монатіка, голови Миколаївської ОДА Віталія Кіма та британського мільярдера Річарда Бренсона, за твердженням мисткині.
Український бізнес активно запрошував Морозюк до різних колаборацій та спільних проєктів. Наприклад, «Укрпошта» випустила артлистівки «Країна неймовірних людей», ескізами для яких стали картини харківської художниці, а «Одеський винний завод» — ігристе вино з її малюнком на етикетці. На Freedom Dinner у ресторані BAO продали її картини на 325 000 грн, а гроші перерахували на біонічні протези для потерпілих на війні військових.
У грудні 2023 стартувала особиста виставка Морозюк — «Мазня». Її промо було помітно і на «найдорожчому екрані країни» — фасаді столичного ТРЦ «Гуллівер». Вартість добової рекламної експозиції на ньому сягає до $2000. Після скандалу, повʼязаного з її майбутнім свекром, виставку призупинили, а суспільство почало кенселити її творчість.
«Відмивання грошей» через мистецтво
Існують випадки, коли мистецтво використовувалось для «відмивання грошей». Один з найвідоміших прикладів — діяльність колумбійського наркобарона Пабло Ескобара, який накопичив значну колекцію цінних творів мистецтва, включаючи роботи відомих художників Пабло Пікассо та Фернандо Ботеро. Він використовував їх як засіб «відмивання» мільйонів доларів.
Ще один випадок повʼязаний з Едмаром Сід Феррейрою. Цей бразильський фінансист у 2000-х «відмивав» кошти, використовуючи картину Жан-Мішеля Баскія «Hannibal». Він прибув у аеропорт Кеннеді в Нью-Йорку у 2007 році з цією картиною, декларуючи її вартість у $100, хоча насправді вона оцінювалась у $8 млн.
Колумбійський наркокартель «Калі» у 1980-х та 1990-х роках також використовував мистецтво для незаконних оборудок з грошима. Вони купували та продавали картини у галереях Лондона та Нью-Йорка, використовуючи це як засіб приховування доходів від наркоторгівлі. До всього, лідери картелю, зокрема Хосе Сантакрус Лондоньо, використовували послуги дизайнерів інтерʼєрів для придбання дорогих творів мистецтва.
У кожному окремому випадку вплив скандалу на вартість творів мистецтва може значно відрізнятися, залежно від специфіки скандалу, художника та загального стану ринку мистецтва.
Скандали, як формат промо творчості
У світі мистецтва є чимало скандалів, які часто впливають на вартість творів митців. Один з найвідоміших сучасних прикладів — картини сина президента США Джо Байдена — Хантера Байдена. Його художні роботи оцінюються від $75 000 до $500 000. Однак критики вважають, що їх вартість значно перебільшена та обумовлена його прізвищем, а не художньою цінністю. Вказують на відсутність інноваційності чи викликів у роботах Хантера.
Часто саме після скандалів, повʼязаних з художниками, їх твори можуть зростати в ціні. Це може відбуватися з наступних причин:
- Підвищення уваги до художника та його творчості.
- Спекулятивні покупки: колекціонери та інвестори можуть вважати, що роботи художника стануть ціннішими через їх історичне або культурне значення.
- Ефект рідкісності: якщо скандал спричиняє заборону або знищення деяких творів, решта стають рідкіснішими й, отже, ціннішими.
- Зміна сприйняття: скандальні події можуть змінити те, як громадськість сприймає художника, а це може вплинути на вартість його творів.
Вплив на ціну творів після суспільного резонансу досить поширене явище у світі мистецтва, хоча й не завжди відбувається автоматично або відразу після скандалу.
Є й інша сторона медалі:
- Зниження цінності творів художника. Особливо, якщо скандал має серйозний моральний або кримінальний характер, покупці можуть не бажати асоціюватися з його ім’ям.
- Відтік колекціонерів: якщо колекціонери або музеї вирішують дистанціюватися від художника, це призведе до зменшення попиту на його роботи.
- Зміна сприйняття в громадськості. Це важливий фактор. Якщо скандал серйозно погіршує це сприйняття, це може негативно вплинути на вартість його творів.
- Довгострокові наслідки. Репутація художника може відновитися, або його твори можуть стати цінними через їх історичне значення, незалежно від особистих скандалів.
Погляньмо на приклади, які найбільше зашкодили репутації людей з артринку.
У травні 2022 року американського артдилера Ініго Філбріка на сім років посадили до в’язниці за шахрайство з електронною поштою та заниження вартості мистецьких творів, і конфіскували у нього $86,7 млн. Німецький артдилер Йоганн Кеніг з 2019 року зіткнувся з обвинуваченнями у сексуальних домаганнях та зловживаннях. Через це багато художників відмовилися виставлятися в його галереї.
У 2011 році, звинувативши у податкових злочинах, арештували китайського художника Ай Вейвея. Цей випадок викликав міжнародне обурення та вважається політично мотивованим. Після скандалу, повʼязаного з Вейвеєм, вартість його творів на аукціонах зберігала високий рівень. Наприклад, у 2016 році його картину «Map of China» продали за £1,8 млн.
В Україні артринок досить молода індустрія. Широкому загалу ще мало відомі прізвища сучасних українських художників, чиї роботи коштують тисячі чи десятки тисяч доларів, чия творчість і маркетингові методи дозволяють миттєво привертати увагу культурної спільноти, колекціонерів чи бізнесу.
Скандали для українських художників, як формат промо, частіше народжуються від самої ідеї твору, якщо він має провокативний характер. У цьому плані в Україні особливо успішно працює художник та представник Нової хвилі в українському мистецтві Ілля Чичкан, який перетворив на свій стиль і джерело доданої вартості своєї творчості. Актуально до часу війни він поповнив власну колекцію картин у стилі «психодарвінізм», спочатку зобразивши президента Росії Володимира Путіна в образі мавпи, під час повномасштабного вторгнення створив серію з черепами «первісних» російських солдатів і російських дівчат у кокошниках.
Щодо скандалу довкола харківської художниці Морозюк, у короткостроковій перспективі її чекає осуд суспільства, «бан» колекціонерів, розірвання контрактів із бізнесом щодо колаборацій чи культурних проявів, повʼязаних із її творчістю.
У довгостроковій перспективі — суспільство досить легко забуває негативні прояви. Проте, змінити ставлення до творчості художника на позитивне після його можливої причетності до корупції під час війни, може бути не здатне навіть мистецтво.
