Майкл Кофман – один із найвпливовіших американських військових аналітиків з євразійської та російської тематики. Forbes Ukraine поговорив з ним про поточний хід війни та очікування на 2024 рік, спроможності та стратегію армії РФ (у тому числі можливий наступ наприкінці весни), стратегію атак України на російські НПЗ та три головних чинники, без яких Україні не вийти на траєкторію перемоги.
Головні матеріали Forbes Ukraine у email-розсилці. Раз на тиждень на вашій пошті.
Дякуємо за підписку Підписатися
Третій рік Україна продовжує відчайдушно боротися, стримуючи тиск Росії на всій лінії фронту. 25 березня Київ прокинувся від чергової ракетної атаки: за хвилину після оголошення повітряної тривоги над столицею ППО збили дві балістичні ракети РФ, повідомив командувач Повітряних сил ЗСУ Микола Олещук. До цього Росія кілька днів прицільно била по енергетичній інфраструктурі України, не перестає комбіновано атакувати українські регіони ракетами, БПЛА, КАБами та РСЗВ.
Росіяни хочуть повернути раніше втрачені території під час контрнаступів ЗСУ у 2022 та 2023 роках, пише NYT. «Від цього року залежатиме формат завершення війни. Росія готуватиметься до контрнаступу наприкінці травня чи на початку літа», – говорив у лютому президент Володимир Зеленський.
За годинну розмову з Майклом Кофманом ми встигли обговорити, чому 2024 рік є визначальним для перебігу війни, без чого Україна не зможе вийти на траєкторію перемоги, який стан армії обох сторін і чому Україні дуже важливо провести мобілізацію.
Розмова скорочена та відредагована для зрозумілості.
Наслідки російського ракетного обстрілу Подільського району Києва, 21 березня 2024 року. Фото Getty Images
Армія РФ, її тактика та спроможності
В одному з інтервʼю ви говорили, що перша половина 2024 року визначить перебіг війни. Поясніть свою думку.
Те, що відбувається у першій половині року, створює інерцію для того, як події розгортатимуться у другій половині, аж до 2025 року. Це включає ключові рішення з питань особового складу, укріплень та боєприпасів. Чинна ситуація багато в чому визначалася рішеннями, ухваленими і не ухваленими ще у 2022 році.
Яка ваша оцінка стану російської армії?
Російська армія має відносну перевагу в живій силі, боєприпасах та техніці. Але це не вирішальна перевага. Кількість [у росіян] переважає якість. Найбільше обмеження – здатність застосовувати силу в широких масштабах. Це було помітно під час їх останніх наступальних операцій.
Армія РФ досить адаптивна. Її проблема: не дуже добре впроваджує інновації з нуля. Але добре адаптується згори донизу. І росіяни масштабують промислове виробництво. Російська армія, зокрема, обмежена в наявності техніки через високі втрати і покладається на радянську техніку, що перебуває на зберіганні, а не на нове виробництво. Ця радянська спадщина не нескінченна.
Якщо Україна зможе втримати російську армію поточного року, загальна перевага Росії в 2025 році може знизитися. А виробництво боєприпасів на Заході збільшиться у 2024 році.
Які діючі військові цілі у росіян та їхня стратегія?
Загалом стратегія росіян не змінилася: намагаються одночасно проводити наступальні операції у трьох-чотирьох напрямах. Можливо, зосереджуючи основні зусилля на одному.
Кінцеві цілі дуже змінилися. Здається, пріоритет – все ще Донбас. Суть стратегії – прорватися до основних транзитних вузлів, таких як Покровськ, і перерізати наземні лінії звʼязку з Краматорськом.
Про Майкла Кофмана коротко
Майкл Кофман – американський військовий експерт із євразійської та російської тематики. З листопада 2021 року говорив про накопичення Росією військ біля українського кордону та її готовність до вторгнення в Україну. У січні 2022 року передбачив напрямки, послідовність і терміни російського наступу. З початку повномасштабного вторгнення РФ постійно приїжджає до України.
Кофман – старший науковий співробітник Програми Росії та Євразії Фонду Карнегі за міжнародний мир, провідний науковий співробітник Центру військово-морського аналізу США та Центру нової американської безпеки.
Читати більше Згорнути
Якщо говорити про нові технології цієї війни, Росія здатна виготовити достатньо FPV, щоб атакувати кожного українського піхотинця?
Армія РФ має достатньо FPV, щоб регулярно атакувати українську піхоту. Тому використовує БПЛА навіть проти одного-двох солдатів. Україна також наростила виробництво і перевищить планку в мільйон FPV-дронів на рік.
Ідуть активні дебати, наскільки ефективними FPV будуть вже цього літа. Більшість базових FPV працюють у частотному діапазоні, який легко заглушити. РЕБ швидко наздоганяє цю еволюцію. Тому Україна все частіше повертається до застосування дронів, з яких скидає боєприпаси.
Наскільки ефективними є FPV-дрони?
Ефективність FPV – предмет гострих дискусій. Якщо поговорити з підрозділами на фронті, то зʼясується: ефективність не така вже й висока, якщо порівняти її з кількістю використаних дронів. Все залежить від навичок підрозділу, рівня координації та інтеграції.
Кожні два-чотири місяці тактика та технології у цій війні мають тенденцію до розвитку. Незрозуміло, чи буде щось таке саме ефективне у 2024 році, як було у 2023-му.
Україна досить добре застосовує засоби РЕБ. Конкуренція у сфері виробництва FPV переходить від кількості до якості. Обидві сторони протистояння мають їх у великій кількості.
Україна та Росія намагаються розвивати деякі технології штучного інтелекту, щоб підвищити ефективність FPV-дронів…
Йдеться насамперед про наведення безпілотника на кінцевому етапі. Щоб обійти проблему втрати сигналу та РЕБ. Над цим працює низка західних, українських та російських компаній. Питання – хто це масштабує.
25 березня російські війська ударили по Києву двома балістичними ракетами з окупованого Криму. Вибухи пролунали одразу після оголошення тривоги. У кількох районах Києва впали уламки збитих російських ракет. Фото Getty Images
Серед аналітиків були думки, що Росія може оголосити повноцінну мобілізацію після президентських виборів. Скільки людей можуть набрати до армії РФ?
Росія спромоглася набрати велику кількість людей в армію і без мобілізації. Торік РФ завербувала сотні тисяч людей. Так, Росія вирішила не проводити ротацію людей, яких мобілізувала 2022-го. Але із цих цифр неясно, чи взагалі Росії знадобиться мобілізація для продовження війни 2024-го.
Володимир Путін каже, що готовий до ядерної війни. Це прояв сили РФ чи її слабкості?
Не думаю, що на це звертають багато уваги. Під час цієї війни не було свідчень про зміни в російських ядерних силах чи про їхню готовність. Підвищені занепокоєння були у жовтні-листопаді 2022-го з обʼєктивних причин.
З того часу цей чинник тиску РФ значно зменшився. Принаймні у західному розумінні. Ці меседжі РФ часто спрямовані на російську внутрішню аудиторію та еліту. Це спосіб нагадати їм, що Росія є великою державою і може вирішити питання із Заходом ядерною зброєю.
Але схоже, для Росії немає потреби застосовувати ядерну зброю на цьому етапі війни.
Дим над Слобідським районом Харкова після російського ракетного удару 22 березня 2024 року. Армія РФ атакувала об’єкти енергетичної інфраструктури Харкова понад 15 ракетами «С-300»/«Х-22». Фото Getty Images
Україна: мобілізація, фортифікація, стратегія ЗСУ
Володимир Зеленський очікує, що Росія готується до нового наступу наприкінці весни чи на початку літа. На якому напрямі це може статися? Поточна лінія фронту? Нові атаки на Київ, Харків чи Суми?
Наскільки розумію, російський план незмінний. Прорватися через ключові транзитні вузли Донецької області. Якщо зможуть – відновити втрачені 2022 року позиції на Харківщині. І захопити якнайбільше територій, які Росія формально анексувала 2022-го.
Вторинна мета може бути зосереджена на підриві економіки України, її здатності відновлюватися. Більшість ударів РФ були спрямовані на український оборонно-промисловий потенціал.
Росіяни сприймають 2024 рік як час для змагання — хто зі сторін зможе краще відновитись. 2024-й — рік відновлення для України. Ваш пріоритет №1 – утримати та стабілізувати фронт. №2 – відновити сили, в ідеалі вирішити проблеми з людськими ресурсами, боєприпасами, обладнанням. №3 – розширити ударну кампанію.
Верховна Рада три місяці не може ухвалити закон про мобілізацію. Скільки людей ЗСУ потрібно зараз?
Українські військові проводять аудит, щоб зʼясувати, що насправді мають. Але, за приблизними підрахунками, Україні, ймовірно, потрібні сотні тисяч людей. Найбільше не вистачає піхоти. Для піхоти потрібні молоді люди, а середній вік українських військових – мабуть, за 40 років.
Люди були потрібні ще восени після контрнаступу. Проблеми назрівали з моменту закінчення наступу та фактично протягом усього 2023 року. Ситуація із живою силою зараз — першочергова задача України, яку потрібно вирішити.
Боєприпаси та західна допомога можуть прийти досить швидко, якщо партнери України приймуть правильні рішення. Подивіться на ініціативу Чехії щодо закупівлі боєприпасів для України.
Питання ж людей вирішуватиметься місяцями. Минуть місяці, перш ніж мобілізація почне генерувати нових бійців для українських сил. В України ж не має величезної кількості часу поточного року.
Через сукупність проблем із людськими ресурсами, укріпленнями та боєприпасами вже очевидно, що перспективи України повернутися до наступальних операцій цього року неймовірно низькі.
Є дедлайн щодо мобілізації? Умовна дата, до якої ми маємо встигнути мобілізувати до ЗСУ сотні тисяч людей. Якщо не встигнемо – РФ просунеться на десятки чи сотні кілометрів?
Якщо Україна не вирішить кадрових проблем у найближчі місяці, ризик російського прориву в другій половині 2024 року значно зростає. Через час, який знадобиться для реалізації рішень щодо мобілізації.
Зосередження на стабілізації фронту — правильна тактика ЗСУ. Є план щодо побудови укріплень. Бачив, їх зміцнюють, коли останнього разу був в Україні.
Але питання людських ресурсів є вирішальним. Питання мобілізації військовослужбовців взаємоповʼязане із західною військовою допомогою. Український уряд має розуміти — будуть ресурси для утримання мобілізованих сил.
Рекламний щит у Запоріжжі із закликом йти до лав ЗСУ. Закон про мобілізацію мають винести на голосування 31 березня. Ціль – оновити законодавство напередодні нової хвилі призову до ЗСУ 500 000 осіб. Фото Getty Images
Окрім стабілізації фронту, українські сили атакують російські НПЗ. Ми бʼємо по економіці РФ чи їхнім здібностям заправляти військову техніку?
Це одна зі ідей стратегії, яку Україні пропонували впроваджувати я та інші аналітики. Це більше стратегія на виснаження РФ. Оскільки Україні бракує ресурсів для проведення масштабного наступу цього року, кампанія таких ударів може завдати Росії значної економічної шкоди.
Це, мабуть, одна із найкращих стратегій, яку Україна може зараз реалізувати, та яка може допомогти створити найкращі умови на наступний рік. Вона не призведе до перемоги у війні, але має стати важливою частиною загальної стратегії на 2024 рік.
Я прихильник руху в цьому напрямі. Це найбільш економічно ефективний спосіб: за низьких витрат з боку України завдати значної шкоди економіці Росії та її здатності підтримувати війну.
Які зміни ви побачили після приходу Олександра Сирського на посаду головкома?
Поки що важко відповісти на це питання змістовно. Ще зарано давати оцінку. Вже змінили значну частину керівництва Генштабу. Очікую, що будуть оголошені зміни у структурі ЗСУ.
Сирський та міністр оборони Рустем Умеров часто разом на лінії фронту. Намагаються стабілізувати ситуацію, яку успадкували і яка розвивалася за явно негативною траєкторією. Це відбувається паралельно із зусиллями кадрових змін та реформ ЗСУ.
Уламки російської крилатої ракети, збитої над Києвом. 24 березня 2024 року Росія вчергове атакувала Україну ракетами «Х-101», «Х-555» і «Х-55» зі стратегічних бомбардувальників типу Ту-95МС та «шахедами». Фото Getty Images
З початку повномасштабної війни ППО України збила понад 2000 російських крилатих і балістичних ракет, повідомляло Міністерство оборони. Наразі ж західні ЗМІ пишуть, що Україна може мати дефіцит ракет для ППО. Доведеться вибирати, яку ціль збивати. Як це відбуватиметься? Ракету на Київ збиваємо, а на маленьке містечко – ні?
Україна має дефіцит ППО з першого року війни. Ви компенсували його шляхом розгортання потужної мережі датчиків, яка робить ППО ефективнішою. Особливо довкола таких міст, як Київ. Також — за допомогою досить дешевих мобільних груп ППО із зенітною артилерією та ПЗРК. Вони зараз відповідають за 40% перехоплень авіацілей.
Це працює у поєднанні з низкою систем РЕБ, які розгорнуті у сільській місцевості. Це робить їх більш ефективними у збиванні безпілотників, таких як Shahed.
Із традиційними ЗРК є постійна проблема з наявністю боєприпасів. Це змушує українські війська робити важкий вибір між захистом тилу та 1000 км лінії фронту.
Однією з найбільших переваг Росії останніми місяцями є навіть не вогняна перевага в артилерії, яка становить 5-6:1. А застосування авіабомб з уніфікованим модулем планування та корекції (УМПК). Українські бійці в Авдіївці щодня стикалися із їх великою кількістю.
Загалом в Україні не закінчаться системи ППО та боєприпаси до них. Західне виробництво зброї повільно, але нарощується. А Україна показала на прикладі роботи мобільних груп, що навчилася застосовувати дешеву технологію захисту від дешевих засобів ураження РФ, таких як Shahed.
Ви згадали про КАБи. Як ми можемо захистити війська та цивільне населення від цих бомб? Надія на винищувачі F-16, які нам обіцяє дати Захід?
Можливо, винищувачі F-16 відтіснять російську авіацію якнайдалі. Але дальність цих бомб зросла від 40–55 км до 60–80 км. Тому стає дедалі сумнівнішим, наскільки F-16 вплинуть на ситуацію.
Багато залежатиме від того, якими радарами та ракетами будуть оснащені F-16. Наразі важко щось казати про те, що ці літаки зможуть зробити, скільки саме їх буде та якого типу.
Чи є в нас інші способи захиститися від КАБів?
Ці бомби дуже важко перехоплювати. Найкращий спосіб – знищувати дорогі авіазасоби Росії. Такі як літаки А-50, які РФ використовує для виявлення української ППО.
Літаки найбільш уразливі, коли знаходяться на землі. Якби Україна хотіла змістити фокус, могла б провести кампанію ударів по російських ВПС та авіабазах.
Російські авіаційні бомби з фугасною боєголовкою в небі над Донеччиною. Армія РФ запускає FAB-500 з високоточним наведенням зі бомбардувальників Су-34 по українських укріпленнях та військах на південнодонецькому напрямку. Фото Getty Images
Захід: допомога, вибори у США та західні війська в Україні
Якщо Україна не отримає допомоги США до тамтешніх виборів, які можуть бути для нас наслідки? Як вижити за такого сценарію?
Доведеться дедалі більше залежати від підтримки інших країн. Україна вже на шляху розвʼязання проблеми оборонних укріплень. Якщо вирішить кадрові проблеми, все ще зможе утримувати Росію від поступових успіхів.
Однак без американської підтримки не видно перспективи відновлення української армії цього року. Тому все важче зрозуміти, як виглядає теорія успіху для України у цій війні.
Не знаю, які інші варіанти існують поза фінансуванням США. Політика – це мистецтво можливого. Думаю, ми можемо здивуватись політичній волі інших країн, якщо США не впорається зі своїм завданням.
Песимістичний сценарій наступний: якщо США не схвалять допомогу, багато країн можуть почати втрачати надію, що є якась перспектива для військових зусиль без американської підтримки. І також почнуть згортати свою підтримку.
Оптимістичний сценарій, який я вважаю найімовірнішим, полягає в тому, що інші країни активізуються. Як це розвиватиметься, не можу спрогнозувати.
Українці стурбовані наступними виборами президента США, які відбудуться в листопаді 2024 року. Головні конкуренти – чинний президент Джо Байден та експрезидент і республіканець Дональд Трамп. Які є ризики для України?
Нині до виборів у США прикуто багато уваги. Але хід війни вирішиться переважно цього року. Тому хто б не став президентом США, успадкує траєкторію війни, яку буде важко змінити.
Новообраний президент США вступить на посаду лише у січні 2025-го. Зараз – березень 2024-го. Потрібно жити сьогоденням, а не майбутнім. І усвідомлювати: рішення, які будуть ухвалені або не будуть ухвалені в найближчі кілька місяців, матимуть інерційний вплив на перебіг цієї війни.
Зараз потрібно ухвалювати усі важливі рішення.
Найважливіше рішення – мобілізація?
Перше – людські ресурси. Друге – матеріальна допомога з боку США для розвʼязання проблеми боєприпасів. Третє – втілення плану будівництва фортифікаційних споруд.
Є й інші питання: забезпечення, обслуговування техніки, раціоналізація української армії. Але важливо не складати дуже довгий список, а зосередитись на головному.
Україна не може дозволити собі чекати сигналів щодо західного фінансування чи матеріальної допомоги для вирішення питання мобілізації. З питання боєприпасів — бачу багатообіцяючі ознаки в чеській ініціативі та інших зусиллях.
Українські танкісти на бойовій машині піхоти BWP в напрямку Лиману в Донецькій області, 17 березня 2024 року. Фото Getty Images
У якому форматі може бути реалізована ідеї президента Франції Еммануеля Макрона з можливого відправлення західних військ в Україну?
Не хочу коментувати ідеї Макрона, не знаю, що він має на увазі. Запропоную свою думку. Україні передусім потрібні західні військові радники, інструктори та інші спеціалісти. Для нарощення тренуваннь українських військових, поглиблення співпраці і та кращої координації з ЗСУ.
Координації не вистачало минулого року. Західні країни, які допомагали у розробці наступальної операції та масштабних тренуваннях [українських військових за кордоном], не дуже розуміли, як воюють українські війська. Через це постраждали спільні військові зусилля та координація.
Наскільки реалістичною є загроза можливого нападу Росії на Європу: країни Балтії, Сувалкський коридор?
Російська армія, ймовірно, відновиться швидше, ніж ми думали 2022 року. Правильне питання – коли російські збройні сили достатньо відновляться, щоб становити загрозу для європейських країн. Це дуже залежить від сценарію, країн та їхнього занепокоєння.
У США оборонне планування здійснюється щонайменше на 10 років. Швидше за все, це буде через 7–10 років, а може, й раніше. Деякі країни, наприклад, країни Балтії, можуть визначити, що російські збройні сили здатні становити серйозну загрозу протягом декількох років. Ось чому я кажу: це залежить від контексту та сценарію, який використовується для оцінки питання.
Багато залежатиме від завершення війни в Україні. Ми не знаємо, як довго вона триватиме і наскільки виснажливою буде для армії РФ.
Є фундаментальний виклик у поясненні політикам, що можливу загрозу треба попереджувати вже сьогодні. Бо за 10 років вона може стати головною проблемою. Натомість, політики не схильні займатись такими питаннями, якщо це не щось негайне.
Якщо ж ви хочете опинитися в певній точці через 10 років, потрібно приймати рішення вже сьогодні: інвестувати у війська.
Виклик треба правильно описати, не перебільшуючи. Якщо говорити, що Росія може напасти на Польщу завтра, ніхто не повірить. З іншого боку, російська військова реконституція не про «якщо», а про «коли».
Тому Європа має взяти себе в руки у питанні переозброєння. Європа вже витратила багато боєприпасів на війну в Україні та показала, що загальний оборонно-промисловий потенціал Заходу та запаси боєприпасів є недостатніми для великої конвенційної війни.
