Генерал-лейтенант та очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов дав велике інтерв’ю The War Zone, в якому розповідає про поточний контрнаступ, особливості тактики боїв, атаки по території Росії та окупованому Криму та можливе відключення Ілоном Маском покриття StarLink.
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Коли я вперше зустрівся з Кирилом Будановим у листопаді 2021 року, це був майже невідомий за межами України молодий бригадний генерал. Але у своїй країні він вже був героєм спецоперацій та тричі пораненим, воюючи з армією РФ з 2014 року. Тоді, сидячи у фоє готелю у Вашингтоні, він розповідав, як Росія збирається напасти на Україну. Його передбачення, яке включало карту можливого наступу, виявилося пророчим вже через три місяці.
Зараз Буданов — очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР), один із найвідоміших у світі чинних генералів та архітектор постійних асиметричних операцій проти ворога своєї Батьківщини — Росії.
Так починає своє інтерв’ю з Будановим для The War Zone американський журналіст Говард Альтман. Ось 15 головних думок очільника ГУР з цієї розмови.
Про поточний контрнаступ. Контрнаступальна операція ЗСУ триває. З середини серпня щодо окупованого РФ Криму йде певна активізація. Ми атакуємо військові об’єкти та інфраструктуру армії РФ.
Наступальна операція на півдні України триватиме, доки у нас є ресурси. Паралельно з цим йдуть операції з деокупації Бахмута. Нещодавно ми повернули Кліщіївку. Це важливо, село розташоване на пагорбі, звідки відкривається вид на іншу місцевість.
Наступний крок – перекрити всі шляхи постачання армії РФ, які йдуть на Бахмут. Ми намагатимемося охопити місто, і тільки після цього заїдемо в нього. Ціль операції — стримати російські сили та не дати їм посилити бердянський і мелітопольський напрямок. Це принесло результат: нещодавно росіяни передислокували на північ від Бахмута свій єдиний резерв – 25 армію (близько 15 000 солдатів). Там ЗСУ планує їх поховати.
Дії росіян у Куп’янську — локальні, їх не можна назвати кампанією чи наступальною операцією. Вони досягли певного успіху кілька місяців тому, після цього ЗСУ їх зупинили на певних лініях оборони. Відтоді нічого не відбувається.
10-та гірсько-штурмова бригада «Едельвейс» веде вогонь з радянської артилерії «Д-30» у Бахмутському районі Донецької області 16 вересня 2023 року.
Про тактику боїв. Поточні бойові дії ведуться в пішому порядку без застосування будь-якої техніки. Причина — насиченість артилерійських систем та протитанкових засобів на передовій. Протитанкові міни – велика проблема для гусеничної техніки. [Броньованих] систем недостатньо, щоб створити потужний прорив у обороні противника, як у класичній доктрині.
Нова особливість бою — велика кількість дронів-смертників FPV з обох сторін, які здатні вражати практично будь-яке обладнання.
Це все зводить до мінімуму можливість використання бронетехніки практично на всіх основних напрямках фронту.
У РФ людського ресурсу набагато більше, ми не можемо продовжувати битися солдат на солдата. Це не дасть бажаних результатів. Нам потрібно більше артилерійських систем та систем великої дальності ураження, щоб атакувати командні пункти та матеріально-технічні сховища російської армії.
Зважаючи на минулу зиму, і ми, і росіяни переконалися — воювати взимку — не проблема. Це недуже приємно, але й неважко.
Про втрати солдатів ЗСУ. Не володію точними цифрами наших втрат. Цілком логічно, що вони зросли з контрнаступом. Але є цікава особливість: попри наш контрнаступ, кількість втрат ЗСУ все одно нижча, ніж ворога, який обороняється.
Про російське ППО. Якщо говорити про атаки на системи ППО ворога, тут все складніше. По-перше, системи протиповітряної оборони – дуже дороге обладнання, на його виготовлення потрібно багато часу. Всі системи ППО армія РФ залучила на фронті, а також — для захисту Москви.
Ми проріджуємо загальне охоплення ППО ворога. Такі «дірки» потім використовуються для інших цілей. Крім того, виснажуємо запаси ракет ППО російської армії, вони не безмежні.
З політичної точки зору — демонструємо неспроможність російських систем ППО якісно виконувати свою функцію. Це робить їх менш прибутковими на світових ринках озброєнь.
Зенітно-ракетний комплекс С-400 «Тріумф» – новітньої системи ППО/ПРО росіян. 23 серпня ЗСУ знищили одну з таких систем. Фото Getty Images
Про атаки безпілотників по Москві та військовій інфраструктурі РФ. Українська сторона жодного разу офіційно це не підтвердила [атаки на Москву] (Буданов сміється), буду залишатися на цій позиції. Тут є додаткові фактори, яких немає, коли ми обговорюємо атаки по Криму.
Перший — весь світ бачить, що попри російські системи ППО якісь БПЛА все одно атакують Москву, і ніхто вже не хоче їх купувати. Другий — соціальна сторона. Населення РФ та особливо великий російський бізнес, крім фінансової сторони, починають відчувати на собі вплив війни. До цього вона для них йшла лише на екранах телевізорів.
Третій — це підриває віру населення РФ у всемогутній російський режим. Вони починають ставити логічні питання, як-от: «Де наша ППО, яка має нас захищати?». Та звинувачувати владу, що вона вкрала всі гроші.
Наступний аспект – удари по критичній військовій інфраструктурі РФ: нафтопереробних заводах, які постачають паливо для армії РФ, заводах, що виробляють комплектуючі для військової техніки.
Пошкоджений фасад будівлі у діловому центрі «Москва-Сіті» внаслідок атаки безпілотників, 30 липня. Фото Getty Images
Про атаку на Чкаловський аеродром у Московській області. Це була операція диверсійних груп. Вони певним чином пов’язані з нами. Ми їм допомагаємо. Ця операція демонструє неспроможність режиму РФ захистити навіть свою найважливішу інфраструктуру. Нам відомо про дуже негативну реакцію щодо цього у РФ. ФСБ провинилася. Це удар по політичному та військовому керівництву Росії.
Про атаки на Керченський міст та можливу реакцію Путіна. Питання не в тому, будемо ми атакувати міст чи ні. Ми це робимо регулярно. Це питання часу. Путін знову засмутиться. Що він може зробити?
Кримський міст після чергової атаки ЗСУ. Фото Getty Images
Про зброю, яку використовує ЗСУ для атак на флот ВМС РФ. Ми використовуємо все, що у нас є, дрони українського виробництва. Ракетні комплекси «Нептун» знаходяться в процесі розвитку, їх вдосконалюють. Але проблема, що у нас немає потужностей, щоб виробляти їх багато. Проблема в кількості тих, що є.
Про 31 танк Abrams, які передають Україні. Ми з нетерпінням чекаємо на них. Ми їх ще не бачили. Їх слід використовувати у дуже конкретних, добре розроблених проривних операціях. Якщо їх використовувати на передовій і просто в загальновійськовому бою, вони не дуже довго прослужать ЗСУ.
Для чого ЗСУ ракети ATACMS. Якщо нам дадуть 100 таких ракет, це не змінить ситуацію. Більшість командних пунктів і матеріально-технічних сховищ армії РФ розташовані на відстані понад 85 км, а це максимальна дальність ураження наявних у нас боєприпасів.
Наразі нам немає чим до них дотягнутися. І така ж ситуація з авіацією РФ на аеродромах на окупованих територіях України. Боротися з російською авіацією засобами ППО дуже дорого і малоефективно.
Про посаду міністра оборони. Не розчарований, [що не призначили міністром оборони]. Я люблю свою поточну роботу.
Про навчання в Острозькій академії на політологію та політичні амбіції. Я там пишу докторську по темі взаємодія між спецслужбами по всьому світу. Маю на це два роки.
Про можливе вбивство засновника ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина. Я б не поспішав говорити, що його вбили. Не маю ніяких підтверджень. [Підтверджень, що він мертвий] у нас немає.
Про Ілона Маска та відключення StarLink у Криму. [StarLink] — приватна власність. Ми дуже широко використовуємо його продукти та послуги. Інакше була б катастрофа. Це правда, раніше він відключав покриття Криму. Але не в той конкретний момент, який всі обговорюють. Це відключення було на місяць. Можливо, були якісь інші конкретні випадки, про які я не знаю.
Про підтримку США та перемогу. Україна буде вічно вдячна за всю допомогу, яку надає США. Перемога над РФ буде настільки ж перемогою Америки, як і України. Це буде наша спільна перемога.
[Перемога] близько. Але наразі важко спрогнозувати, коли. Існує багато факторів. Ніхто не може точно сказати, як довго це триватиме.
