Автор фото, Jonathan Nackstrand/AFP via Getty Images
Підпис до фото, Зарядки для електробомілів у Норвегії, багатій на нафту та газ, на кожному кроці
Норвегію вважають однією з найбільш екологічно чистих країн світу, майже вся її електроенергія генерується з поновлюваних ресурсів.
У містах велосипеди мирно співіснують з пішоходами на вулицях. Дев’ять з десяти нових транспортних засобів на норвезьких дорогах є електричними.
Країна також однією з перших запровадила вуглецевий податок 35 років тому, що дозволяє стягувати з компаній плату за кожну тонну викидів парникових газів.
Однак Норвегія також збільшила видобуток викопного палива – газу та нафти. Але не для внутрішнього споживання, а для експорту у значних обсягах, що принесло їй значні фінансові прибутки.
Фактично, майбутнє країни тісно пов’язане з використанням тих самих видів палива, які вона, здається, намагається обмежити всередині країни.
Цей дисонанс між її внутрішньою декарбонізацією та роллю провідного світового експортера викопного палива називають “норвезьким парадоксом”, що протягом років викликає гострі політичні та суспільні дискусії.
Отже, як війна на Близькому Сході, спричинена блокадою стратегічного Ормузької протоки та зростанням світових цін на енергоносії, вплинула на бюджет Норвегії? І як вона знову розпалила одну з найскладніших суперечок у країні?
Роль викопного палива для Норвегії
Норвегія посідає високі позиції у світі за Індексом людського розвитку ООН, а її енергетичний сектор є основним джерелом багатства, що сприяє цьому розвитку.
Експорт з цього сектору становить приблизно 60% від загального обсягу експортованих товарів і перевищує 20% ВВП країни.
Держава володіє контрольною часткою в конгломераті Equinor, головному операторі з видобутку на норвезькому шельфі, і направляє більшу частину прибутків до суверенного фонду добробуту.
До кінця 2025 року фонд планував мати активи на суму 1,9 трильйона доларів, що еквівалентно приблизно 350 000 доларів на кожного громадянина Норвегії.
- Як перетворити біду на перевагу: досвід Норвегії
Цей фонд, який постійно зростає, також фактично підтримує щедру пенсійну систему Норвегії та її соціальну державу.
Автор фото, Kristian Helgesen/ Getty
Підпис до фото, Вивезення газу та нафти відіграє вирішальну роль у економічному процвітанні Норвегії
Експерти припускають, що норвезькі резерви неминуче відчують вплив близькосхідного конфлікту після атак Сполучених Штатів та Ізраїлю на Іран.
Від самого початку конфлікту розмір державного фонду Норвегії, ймовірно, зріс, так само як і фондовий ринок Осло, значною мірою завдяки домінуванню норвезьких енергетичних компаній на біржі.
Водночас норвезький лейбористський уряд прагне спростувати думку про те, що країна, яка присуджує Нобелівську премію миру, отримує фінансову вигоду від війни. Міністр фінансів країни та колишній генеральний секретар НАТО, Йєнс Столтенберг, назвав ситуацію “парадоксом”, зазначивши, що Норвегія виграє більше від миру.
«Неясно, чи буде зростання цін на нафту нам на користь, – сказав він газеті El Pais. – Норвегія зараз має значний вплив на міжнародні фінансові ринки через наш суверенний фонд добробуту. Падіння фондового ринку шкодить нам більше, ніж зростання ціни на сиру нафту допомагає нам».
Ніколай Танген, керівник суверенного фонду добробуту Норвегії, також заявив Reuters, що будь-яка вигода для фонду від вищих нафтових доходів, спричинених війною з Іраном, є меншою, ніж вплив падіння цін на акції за кордоном та зміцнення норвезької крони.
Однак, як зазначає колумністка NRK Сесілі Лангум Беккер, “сувора реальність полягає в тому, що коли світ палає, гроші рікою течуть до нашого державного бюджету”.
Ця тенденція вже проявилася у 2022 році, коли вторгнення Росії в Україну призвело до різкого скорочення експорту енергоносіїв Москвою до Європи. З того часу Норвегія стала ключовим постачальником енергоносіїв, будучи найбільшим постачальником газу в Європі та найбільшим виробником сирої нафти в Західній Європі.
«Сьогодні ми забезпечуємо близько 30% газу та 15% нафти, що споживається в Європі, куди спрямовується 90% нашого експорту», – пояснює в інтерв’ю BBC Mundo Тіна Салтведт, аналітик фінансової компанії Nordea.
Ретроградний рух
Автор фото, Paul S. Amundsen / Getty
Підпис до фото, Суперечки щодо експорту викопного палива тривають у Норвегії вже багато років
Однак бомбардування Ірану та подальше поширення конфлікту та нестабільності на Близькому Сході вплинули на Норвегію й іншими способами.
По-перше, це знову порушило дебати про ширші моральні зобов’язання Норвегії. Впливова Норвезька рада у справах біженців закликала виділити частину прибутку від суверенного фонду добробуту для допомоги цивільному населенню Ірану, яке постраждало від конфлікту. Норвегія, як зазначається, вже робила подібні кроки у відповідь на російсько-українську війну.
Офіційна відповідь влади на ці заклики полягала у твердженні, що Норвегія стабільно є одним з найбільших світових донорів міжнародної допомоги та “рішуче підтримує країни, які її потребують”, як заявив Столтенберг в інтерв’ю Reuters.
По-друге, загострення ситуації на Близькому Сході стало випробуванням для репутації Норвегії як світового лідера у сфері зеленої енергетики. Деякі спостерігачі зазначають, що нинішній глухий кут на Близькому Сході, схоже, сповільнив прогрес у зелених технологіях та довгострокову відданість Осло їм.
Трулс Гуловсен, голова норвезького відділення екологічної асоціації “Друзі Землі”, сказав BBC Mundo:
«Для такого норвезького еколога, як я, очевидно, що ситуація ганебна».
За словами Гуловсена, домінуючий наратив у Норвегії зараз зміщується до визнання того, що глобальна нестабільність виправдовує більшу залежність від вуглеводнів.
«Ведуться розмови про відкриття видобутку у глибоких арктичних водах — там, де видобуток не повинен проводитися за жодних обставин», — каже він.
Подальші кроки
Автор фото, Chris Ratcliffe / Getty
Підпис до фото, Норвезький уряд планує продовжувати розширення нафтогазового видобутку та схвалив нові ліцензії на розвідку
Екологічні групи та активісти закликають до конкретних зобов’язань та чіткого плану щодо зменшення залежності держави від нафтової індустрії.
У відповідь на це нафтогазовий сектор наводить аргументи на захист своєї значущості для економіки та сотень тисяч робочих місць, які він створює.
Уряд прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере нещодавно видав 57 нових ліцензій на розвідку.
«Ми продовжимо шукати більше нафти для постачання до Європи», – пообіцяв Стере, виступаючи за розвиток галузі, а не за встановлення термінів її поступового виведення з експлуатації.
Автор фото, LightRocket via Getty Images
Підпис до фото, Норвегія визнана однією з найзеленіших країн світу, зокрема, у сфері технологій та використовуваних ресурсів
Попри тиск молодіжного крила його партії, Стере не виявив особливого бажання розпочати поетапну відмову від нафтовидобутку. Натомість його адміністрація, схоже, зосереджується на Баренцевому морі, найменш експлуатованому регіоні країни, щоб компенсувати зниження видобутку на старих родовищах.
«Йдеться про понад 200 000 прямих робочих місць. Зараз не час залишати Європу без енергопостачання», – сказав BBC Mundo Фроде Альфхайм з профспілки Industri Energi.
Салтведт, зі свого боку, додає застереження:
«Все більше людей усвідомлюють, що занепад (цієї галузі) вже на горизонті. І це буде боляче».
Однак на даний момент, схоже, більше уваги приділяється реагуванню на критичні події та хвилі шоку, ніж довгостроковому плануванню.
До підготовки матеріалу долучився BBC Global Journalism.