Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Домашні коти походять від виду Felis lybica (степовий кіт)
Здається, коти надзвичайно самостійні істоти — і нове дослідження, проведене вченими з Великої Британії, лише підтверджує цю думку.
Експерти встановили, що приручення диких котів відбулося значно пізніше, ніж гадали раніше, і, можливо, в іншій місцевості.
Науковці з Оксфордського університету дослідили рештки котів, виявлені під час археологічних розкопок у різних частинах світу. Їхні висновки свідчать, що тісний зв’язок між котами та людьми сформувався приблизно 4 тисячі років тому. Цей процес, як з’ясувалося, мав місце в Північній Африці, а не в регіоні Леванту, як припускали раніше.
«Зараз коти всюди, про них знімають телепрограми, а інтернет вони просто заполонили, — зазначає професор Грегор Ларсон з Оксфордського університету. — Однак наші взаємини з ними розпочалися приблизно 3,5-4 тисячі років тому, а не 10 тисяч».
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Котів одомашнили набагато пізніше, ніж собак
Всі сучасні домашні коти є нащадками одного виду — дикого степового кота (Felis lybica).
Однак науковці протягом тривалого часу намагалися з’ясувати, як саме і коли відбувся перехід цих тварин від дикого способу життя до співжиття з людьми.
Для вирішення цієї загадки фахівці з Оксфорда провели аналіз ДНК з решток котів, знайдених у Європі, Північній Африці та в регіоні Анатолії (Туреччина). Вони визначили вік цих котячих кісток, дослідили їхню ДНК та зіставили отримані дані з генетичним матеріалом сучасних котів.
З’ясувалося, що процес одомашнення не розпочався одночасно з розвитком сільського господарства в Леванті, як це вважалося раніше (землеробство почало розвиватися приблизно 10 тисяч років тому). Натомість, дружні стосунки між котами та людьми почалися на кілька тисячоліть пізніше, в районі Північної Африки.
«Це сталося не в тому регіоні, де люди вперше перейшли до осілого способу життя. Це більше схоже на єгипетське явище», — вважає Ларсон.
Автор фото, Ziyi Li and Wenquan Fan
Підпис до фото, Череп бенгальської кішки, виявлений у похованні часів імперії Хань в окрузі Сіньчжен провінції Хенань
Ці припущення добре узгоджуються зі ставленням до котів у давньому Єгипті: його мешканці обожнювали цих тварин, зображували їх у мистецтві та створювали мумії.
Після того, як коти почали жити поряд з людьми, вони швидко розселилися по всьому світу. Цьому сприяла їхня здатність полювати на мишей і щурів — навичка, надзвичайно корисна як на суднах, так і в житлах.
Проте до Європи коти дісталися лише приблизно 2 тисячі років тому — це також набагато пізніше, ніж вважалося раніше.
Вони подолали весь європейський континент, разом з римлянами потрапили до Британії, а потім поширилися на схід через Великий шовковий шлях, досягнувши Китаю.
Сьогодні цих тварин можна зустріти на всіх континентах, окрім Антарктиди.
Автор фото, Getty
Підпис до фото, Дикі бенгальські коти живуть у природі по всій Азії
Проте в цій теорії існує одна цікава виняткова ситуація.
Вчені з’ясували, що дикі коти мешкали поряд з людьми в Китаї протягом певного часу, і це відбувалося задовго до появи домашніх котів у світі.
Йдеться про диких бенгальських котів — невеликих тварин з плямистим забарвленням, схожим на леопардове. Вони жили в людських поселеннях поблизу Китаю приблизно 3,5 тисячі років.
Як зазначає професор Шу Цзінь Ло з Пекінського університету, взаємини між давніми мешканцями Китаю та цими кішками були фактично симбіотичними, тобто ці два види співіснували незалежно один від одного, допомагаючи одне одному.
«Бенгальські коти отримували користь від проживання поруч із людьми. На людей це суттєво не впливало, але вони були раді їхній присутності як природних мисливців на гризунів», — пояснює науковиця.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Домашні бенгальські коти з’явилися внаслідок схрещування азіатських бенгальських котів (Prionailurus bengalensis) із домашніми
Бенгальські коти так і не були повністю одомашнені та продовжують мешкати в дикій природі по всій Азії.
Однак останнім часом їх схрещували з домашніми кішками, що призвело до появи нової породи домашніх бенгальських котів, яка була офіційно визнана у 1980-х роках.
Результати дослідження були опубліковані в наукових журналах Science та Cell Genomics.