Автор фото, Історична правда
Підпис до фото, Жнива у Гуті Пеняцькій. Довоєнне фото
На Львівщині розпочалися перші розкопки на місцях, де потенційно можуть знаходитися масові поховання поляків, убитих у лютому 1944 року. Про це повідомляє польське інформаційне агентство PAP. Роботи провадить Інститут національної пам’яті (IPN) Польщі за участю українських спеціалістів. Вони триватимуть до 19 червня.
“Ми шукаємо тут щонайменше два братські поховання. Попередньо ми визначили їхнє розташування, спираючись на свідчення очевидців, а також на фотографії та топографію місцевості”, – повідомив агенції PAP отець Томаш Тшаска з Бюро пошуку та ідентифікації IPN.
Згідно з повідомленням PAP, роботи ведуться на території, що оточує нині неіснуючі каплицю та костел.
Перш за все, екскаватор має зняти верхній шар ґрунту, аби перевірити наявність контурів поховальної ями – після цього розкопки досліджуватимуть археологи.
Ексгумації розпочнуться після того, як будуть виявлені місця поховань.
Стосовно очікуваної кількості останків, представник IPN повідомив PAP, що існують дві цифри: “приблизна та точна”. За його словами, поіменний список містить 634 особи, проте загальна кількість може бути більшою: від 800 до 1000 осіб, серед яких, ймовірно, є також люди, які тікали з інших населених пунктів.
З українського боку в пошукових роботах беруть участь організація “Волинські старожитності” Інституту археології НАН України та підприємство Львівської обласної ради “Доля”, яке займається пошуком поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій.
Фінансування робіт фахівців “Долі” здійснює український Інститут національної пам’яті (УІНП).
“Трагічні сторінки спільної історії обох народів ХХ століття залишаються болючими для поляків та українців. Водночас послідовний і відповідальний діалог щодо цих питань є запорукою належного вшанування пам’яті жертв”, – йдеться у повідомленні на сайті УІНП.
Суперечки довкола Гути Пеняцької
Гута Пеняцька, як нагадує Інститут національної памʼяті, – це колишнє село на Львівщині (нині у межах Золочівського району Львівської області), відоме ще з XVIII століття.
Протягом 1920-30-х років воно належало до Бродівського повіту Тернопільського воєводства Польської Республіки. У цей період у селі проживали поляки.
Автор фото, Історична правда
Підпис до фото, Польський пам'ятник у Гуті Пеняцькій, 2005 рік
28 лютого 1944 року Гута Пеняцька зазнала збройного нападу.
Згідно з даними архівних джерел, як зазначає УІНП, напад на село здійснив підрозділ німецької поліції. Водночас, як наголошує “Історична правда”, напад був каральною операцією, організованою нацистською окупаційною владою у відповідь на поразку розвідувального рейду поліцейського полку СС – участь у ньому брали, зокрема, українці.
За версією українських джерел, у Гуті Пеняцькій діяли, зокрема, радянські партизани, Армія Крайова та польська комуністична Армія Людова. Вони, за даними українських істориків, за підтримки місцевого населення, накопичували зброю та організовували оборону. Отже, з погляду українців, це радше каральна акція в умовах війни та частина хаотичного фронтового терору.
Натомість матеріали слідства Інституту національної пам’яті Польщі, які оприлюднила “Історична правда”, розглядають цю каральну акцію як нацистський злочин проти польського цивільного населення та частину ширшої антипольської кампанії.
За даними польських істориків, мешканців Гути Пеняцької вбили українські вояки 4-го Галицького добровольчого полку СС – поліцейського полку (виділеного з 14-ї дивізії Ваффен-СС “Галичина”) під німецьким командуванням. За цією версією, участь брали також підрозділ УПА та парамілітарний загін українських націоналістів під командуванням Володимира Чернявського.
Хоча польська та українська версії щодо перебігу подій у Гуті Пеняцькій суттєво відрізняються, щодо наслідків сумнівів не виникає в жодної зі сторін. Село було спалене, а значна частина його мешканців трагічно загинула.
Після руйнування Гута Пеняцька не була відновлена.
Автор фото, Історична правда
Підпис до фото, Костел у Гуті Пеняцькій. Довоєнне фото
Пам’ять про роль ОУН та УПА багато років розділяє Україну і Польщу.
Поляки звинувачують українських повстанців у жорстоких убивствах майже 100 тисяч польських чоловіків, жінок і дітей під час Другої світової війни. У 2016 році польський парламент визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу.
В Україні ці події трактують як наслідок симетричного збройного конфлікту, а ОУН і УПА є передусім символом боротьби з радянською окупацією. Крім того, підрозділи УПА захищали українське населення регіону від польських каральних операцій того періоду, в яких загинули, за різними оцінками, десятки тисяч людей.
Загалом українські та польські історики погоджуються, що поляків загинуло суттєво більше, хоча цифри різних досліджень різняться. Українська сторона нагадує, що дії українців у той час були значною мірою спричинені антиукраїнською, колонізаційною політикою польської влади Другої Речі Посполитої.
Боротьба за ексгумації
Питання ексгумацій загиблих під час Другої світової війни поляків було донедавна одним із чутливих факторів у польсько-українських відносинах.
Приводом для конфлікту став мораторій на ексгумацію, запроваджений у 2017 році українським Інститутом національної пам’яті у відповідь на акти вандалізму щодо пам’ятників та пам’ятних знаків на українських могилах у Польщі.
Польський політикум послідовно використовував цю заборону з боку Києва як аргумент у суперечці щодо Волинської трагедії, таким чином здобуваючи підтримку серед правих та ультраправих виборців.
Зокрема, “карту” ексгумацій використовував тогочасний голова Інституту національної пам’яті Польщі, кандидат у президенти Кароль Навроцький перед виборами 2025 року.
“Дбаючи про польські інтереси, я б чітко наголосив, що поки наші питання, включно з ексгумацією жертв Волинського геноциду в Україні, не будуть вирішені, я не бачу майбутнього для України в Євросоюзі та в НАТО”, – заявив Навроцький у день візиту Володимира Зеленського до Варшави.
Автор фото, VLADYSLAV MUSIIENKO/AFP via Getty Images
Підпис до фото, Після тривалої перерви у 2025 році польські фахівці розпочали пошукові роботи на місці передбачуваного масового вбивства мирних жителів в українському селі Пужники
Прогрес у цьому питанні настав у листопаді 2024 року, коли міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час візиту до Варшави заявив, що Україна не перешкоджатиме ексгумації.
Вже минулого року на заході України відновилися пошукові роботи на місцях масових убивств.
Навесні 2025 року польська сторона провела ексгумації в колишньому селі Пужники, що на Тернопільщині. У результаті робіт були знайдені останки 42 осіб. Їх перепоховали в Пужниках 6 вересня 2025 року.
У квітні 2026 року також проводилися роботи в Островках та Волі Островецькій на Волині. У перший день там виявили братську могилу з рештками 5 людей. У 1992, 2011 та 2015 роках там знайшли та перепоховали останки 674 осіб. Під час останніх пошуків там сподівалися знайти поховання ще 350 осіб.