Автор фото, EPA
Українські Збройні сили здійснюють атаки на російські судна в Азовському та Чорному морях, а також посилюють удари по об’єктах у глибині російської території. Після атак на нафтопереробні заводи та сховища палива розпочалися масовані нальоти на логістичні центри.
Російська армія також нарощує удари по тилових районах України, які вона веде вже п’ятий рік війни. Зокрема, вона атакує цивільні судна поблизу Одеси, завдає ракетних ударів та використовує дрони проти великих міст, а також бомбардує та обстрілює населені пункти поблизу лінії фронту.
Внаслідок цих взаємних обстрілів дедалі частіше гинуть мирні жителі. Військовий конфлікт між Росією та Україною все більше нагадує ірано-іракську війну 1980–1988 років, особливо її етап, відомий як “війна міст і танкерів”.
Через чотири роки після вторгнення в Іран армії Саддама Хусейна на фронті виник позиційний глухий кут. Тоді воюючі сторони почали масовані ракетні обстріли та бомбардування тилової інфраструктури противника, сподіваючись виснажити його сили та змусити до капітуляції.
За час тієї війни жертвами ударів по столицях, великих та портових містах, цивільних суднах (зокрема іноземних), нафтових терміналах та інших промислових об’єктах стали щонайменше 20 тисяч мирних жителів. Матеріальні збитки з обох сторін були величезними, але жодній зі сторін не вдалося зламати волю противника.
Наскільки доречною є паралель між поточним етапом російсько-українського протистояння та подіями 40-річної давнини? Чим може обернутися так звана “війна міст” та “війна танкерів” у сучасних умовах? Чи можлива перемога в такому конфлікті?
Що відомо про втрати
Згідно з даними моніторингової місії ООН, лише за червень цього року жертвами російських ударів по Україні стали щонайменше 293 мирні жителі, ще 1990 отримали поранення. Переважна більшість цивільних втрат припала на території, підконтрольні Києву, особливо в Дніпрі, Запоріжжі, Херсоні та самій столиці.
За цими ж оцінками, за перші шість місяців 2026 року кількість убитих і поранених серед цивільного населення України (1396 і 7978 відповідно) зросла на 37% порівняно з аналогічним періодом 2025 року (1122 убитих, 5734 поранених) та на 114% порівняно з першим півріччям 2024 року (940 убитих, 3442 поранених).
Основною причиною зростання втрат ООН називає розширення російських ударів ракетами та безпілотниками великої дальності по містах, а також дедалі активніше використання малих дронів у прифронтових районах.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Наслідки російського авіаудару по багатоквартирному житловому будинку в Запоріжжі, 19 липня 2026 року
Точної статистики щодо загиблих мирних росіян внаслідок українських ударів за цей же період немає, оскільки Росія не публікує загальну статистику втрат.
Орієнтовні дані навела голова департаменту організації з політичних питань Розмарі Дікарло на засіданні Ради Безпеки ООН 9 липня. З посиланням на російську владу вона повідомила про 250 загиблих і 1596 поранених цивільних осіб на території Росії за перше півріччя, проте зазначила, що ООН поки не може перевірити ці цифри.
Оцінити матеріальні збитки сторін ще складніше. Офіційно, за рідкісними винятками, і Росія, і Україна або не повідомляють про атаковані військово-промислові чи інші стратегічні об’єкти, або надають дозовану інформацію, що не дозволяє судити про масштаби збитків.
Однак приховати факти вибухів та пожеж, більшість яких стається на території або поблизу великих населених пунктів, неможливо.
Нальоти на міста
За даними з відкритих джерел, з січня по липень ЗСУ завдали ударів по всіх 11 найбільших нафтопереробних підприємствах європейської частини Росії, а також по двох НПЗ у Тюмені та Омську. Крім того, українська армія атакувала кілька десятків сховищ палива, заводи, морські порти, нафтові термінали та інші важливі об’єкти.
Внаслідок пошкодження установок первинної переробки нафти російські НПЗ повністю або частково припиняли роботу. У Росії фіксують зниження виробництва та експорту нафтопродуктів, зменшення завантаження окремих переробних заводів та дефіцит палива.
Незважаючи на серйозні перебої, нафтопереробка в Росії не паралізована повністю. Експорт нафти триває, частина пошкоджених об’єктів згодом відновлюється, а владі поки вдається перерозподіляти потоки сировини та палива між регіонами. Однак оцінити перспективи російської нафтової промисловості наразі складно, оскільки атаки продовжуються.
У липні в зоні ураження українських дронів з’явилися нові цілі – складські комплекси великих логістичних центрів. У ніч на 18 липня було атаковано маркетплейс Wildberries у підмосковній Електросталі та Котовську Тамбовської області. Внаслідок атаки склад у Підмосков’ї вигорів майже повністю.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Внаслідок атаки українських БПЛА на склади Wildberries у Підмосков’ї загинула одна людина, десятки постраждали. Така ж атака на склад компанії в Котовську Тамбовської області забрала життя семи людей
Наступного дня на одному із сайтів ЗСУ з’явився список 25 найбільших логістичних хабів європейської частини Росії як анонс майбутніх ударів. І удари справді продовжилися.
20 липня після атаки безпілотників спалахнула пожежа в індустріальному парку “Південна Брама” в Домодєдово. Також повідомлялося про спробу нальоту на сортувальний склад Wildberries у районі підмосковного Подільська.
А в ніч на 22 липня українські дрони завдали ударів по логістичних центрах Wildberries у Краснодарі та Невинномиську Ставропольського краю. Робота обох центрів була призупинена, повідомили в компанії.
Росія також посилює атаки на українську тилову інфраструктуру. Насамперед від ударів російських дронів та керованих авіабомб страждають населені пункти у прифронтовій та ближній тиловій зоні, але дістається і містам у глибокому тилу.
Спалюються автозаправки, залізничні станції та локомотиви, автотранспорт, ферми, торгові центри та адміністративні будівлі. Часто фіксують влучання в медичні установи та житлові будинки.
Вже кілька років Росія намагається знищити термінали українського логістичного оператора “Нова пошта”. А в ніч проти 19 липня російська балістична ракета практично повністю зруйнувала головний розподільчий центр компанії Amtel площею 100 тисяч кв. метрів під Києвом, який забезпечував доставку вантажів по всій країні.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, У ніч на 19 липня 2026 року російська армія завдала масованого ракетного удару по Києву
Російська влада та державні ЗМІ зазвичай пояснюють удари по терміналах та логістичних центрах тим, що ці об’єкти нібито використовуються не лише для цивільних перевезень, а й у військових цілях.
Так, у червні 2026 року Міноборони Росії заявило, що в атакованих логістичних центрах “Нової пошти” поблизу Нового Коротича (Харківська область) та в Сумській області зберігалося озброєння, зокрема безпілотники та їхні компоненти.
Російський Z-блогер Fighterbomber критикує такі пояснення. На його думку, у таких випадках слід “бити мовчки”.
“Ми самі собі копаємо яму і з двох ніг туди встрибуємо. Бо прийомом, зберіганням та розподілом товарів подвійного призначення займається той самий Wildberries, наприклад, удар по якому ми офіційно називаємо цілеспрямованим терактом”, – пише він.
“Війна танкерів”
За кілька днів до початку ударів по російських логістичних центрах сторони конфлікту розгорнули масштабну кампанію проти судноплавства в акваторії Чорного та Азовського морів.
За заявою українських Сил безпілотних систем, лише за період з 6 по 17 липня дрони уразили щонайменше 159 суден, пов’язаних з російською логістикою. З них 117 були в Азовському морі, а 42 – у Чорному.
Серед заявлених цілей переважають нафтові танкери, а також газовози, суховантажі, буксири та пороми. Незалежного підтвердження того, що всі вони були виведені з ладу на тривалий термін, немає, але щонайменше кілька суден зазнали серйозних пошкоджень або сильно горіли.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Сили безпілотних систем ЗСУ виклали відеозаписи атак на кожне із заявлених судів
Минулої п’ятниці російська влада обмежила судноплавство в Азовському морі, яким проходить чверть російського експорту зерна. Цього тижня було заборонено захід суден у порт Азов у Таганрозькій затоці та порт Кавказ у Керченській протоці.
“Тепер противник переніс удари на Чорне море через значне скорочення трафіку в Азовському, – пише російський Telegram-канал “Военный осведомитель”. – За даними SAR-знімків, кількість суден там скоротилася на 78%, а найбільші скупчення біля портів та Керченської протоки практично зникли”.
Своєю чергою, Міноборони Росії заявило 16 липня, що російські сили вразили одне морське судно та один швидкісний катер ЗСУ, які прямували до портів Одеської області. Україна цю інформацію не підтверджувала.
19 липня українська влада повідомила про удар по портовій інфраструктурі Одеси, внаслідок якого було пошкоджено цивільне судно під прапором Антигуа та Барбуди.
А наступного дня українська сторона заявила, що російські війська завдали удару трьома крилатими ракетами по суховантажу Golden Leo під прапором Гвінеї-Бісау, який перевозив зерно біля узбережжя Одеси. Повідомлялося щонайменше про 10 загиблих членів екіпажу. Інцидент підтвердили Reuters, DW та низка інших міжнародних ЗМІ.
Історичні паралелі
Аналогії нинішньої ситуації з ірансько-іракською війною простежуються як у часі переходу до цієї стадії бойових дій, так і в інтенсивності ударів та виборі цілей. Однак існують і важливі відмінності.
“Війна міст” і “війна танкерів” між Іраном та Іраком розпочалися майже одночасно. Формально першим її розпочав Хусейн, коли стало зрозуміло, що ситуація на фронті складається не на його користь, але іранська сторона не забарилася з відповіддю.
У випадку з російсько-українським військовим конфліктом про перехід до стадії “війни міст” заговорили лише тоді, коли удари ЗСУ у відповідь стали особливо відчутними, хоча Росія по суті веде її п’ятий рік.
“Ще у 2022 році Росія знищила всю нафтопереробку та основні нафтобази України. Потім – газопереробку. Почала бити по видобутку”, – нагадує український військовий оглядач Олексій Копитько, вказуючи, що Україна на той момент не мала адекватних засобів захисту та далекобійних засобів нападу.
“Росія тотально атакувала підприємства оборонно-промислового комплексу. Хімічні фабрики. Просто машинобудівні заводи. Металургійні підприємства тощо. Здійснивши там, куди змогли дотягнутися, пріоритетну деіндустріалізацію, росіяни змістили акцент на порти, елеватори. Потім пішли атаки на логістичні центри, склади”, – пише український експерт.
Є й інша відмінність. Зброя, яку використовували 40 років тому Іран та Ірак, не відрізнялася високою точністю. Багато людей загинуло від невибіркових ударів та відхилень ракет від цілі.
Сучасні ракети та дрони, які застосовують Росія та Україна, набагато точніші. Хоча вони теж можуть промахуватися або влучати в житлову багатоповерхівку, яка не була врахована програмою польоту, найчастіше вони потрапляють саме туди, куди були запрограмовані.
Це означає, що, з одного боку, можна мінімізувати жертви серед мирного населення, якщо налагодити роботу цивільної оборони, насамперед систем оповіщення та механізмів евакуації.
Але з іншого – вберегти великі бази та виробничі майданчики від цілеспрямованих атак буде дуже важко. Особливо для Росії з її централізацією виробництва та концентрацією зберігання.
Автор фото, Reuters
Підпис до фото, Складський комплекс Wildberries на Ставропіллі атакували в ніч проти 22 липня
В умовах затяжної війни засоби нападу починають помітно переважати над засобами оборони. Ударні озброєння, як правило, простіші та дешевші у виробництві.
За даними українських військових джерел, з початку повномасштабного вторгнення в Україну російський ВПК утричі наростив випуск балістичних ракет “Іскандер”, і ЗСУ просто не мають такої кількості дорогих протиракет, здатних їх збивати.
З іншого боку, Росія стикається з аналогічними проблемами: її ППО не здатна гарантовано знищувати сотні дешевих українських дронів, які щодня атакують об’єкти на величезній російській території.
При цьому російська армія також масово запускає дрони по Україні, а ЗСУ все частіше почали застосовувати крилаті ракети і незабаром, можливо, використають і власну балістику.
З огляду на цю тенденцію, перспективи продовження “війни міст” виглядають похмурими для обох сторін. Але якщо українці живуть у таких умовах вже п’ятий рік, то росіяни лише починають звикати до них.