Хто такий Енді Бернем і як він бачить підтримку України
Не все в порядку на Туманному Альбіоні. За десятиліття після референдуму про вихід Великої Британії з Європейського Союзу, Лондон змінив сімох прем’єр-міністрів. Не оминула хвиля зниження популярності і Кіра Стармера. Після двох років на посаді прем’єра, він пішов у відставку з таким же негативним рейтингом, як і всі його попередники.
Відчуваючи сприятливий момент, мер Манчестера Енді Бернем з третьої спроби претендує на лідерство у Лейбористській партії. У п’ятницю його було обрано переможцем.
Це автоматично робить цього політика прем’єр-міністром Сполученого Королівства. Тож “Укрінформ” вирішив уважніше розглянути кандидатуру Бернема та, враховуючи значущу роль Британії у підтримці України, його погляди на російську агресію проти нашої держави.
““КОРОЛЬ ПІВНОЧІ” ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ЛОНДОНУ
Майбутній прем’єр розпочав свою політичну кар’єру на загальнонаціональній арені у 2001 році, пройшовши до Палати громад від виборчого округу в Манчестері. Після 2005 року Бернем обійняв посаду заступника міністра закордонних справ в уряді Тоні Блера. Загалом у Лондоні він встиг попрацювати в міністерствах охорони здоров’я, освіти, внутрішніх справ та в Казначействі.
Про свої амбіції лідера Бернем заявив уперше ще у 2010 році, але тоді посів лише четверте місце на виборах голови лейбористів. З другої спроби, у 2015 році, політик став другим.
У 2017 році Бернем здобув перемогу на виборах мера Великого Манчестера – найбільшої агломерації на півночі Англії з населенням понад 2,5 мільйона осіб. За 9 років на цій посаді він здобув популярність завдяки створенню “Мережі бджілок” (Bee Network) – місцевого транспортного оператора, чиї автобуси та трамваї мають яскраво-жовтий колір – та завдяки відстоюванню інтересів північних міст перед урядом консерваторів із південного Лондона під час пандемії коронавірусу. За це він отримав прізвисько “Король Півночі”.
Жовті манчестерські автобуси. Джерело: Транспорт Великого Манчестера
У червні 2026 року Бернем повернувся до загальнонаціональної політики, здобувши перемогу на парламентських виборах від округу в Манчестері, і оголосив про намір боротися за лідерство в партії та посаду прем’єр-міністра одразу після відставки Кіра Стармера.
ЧОМУ ЙДЕ СТАРМЕР?
Коли вранці 22 червня Стармер, у супроводі своєї дружини, вийшов до трибуни перед будівлею уряду на Даунінґ-стріт та оголосив про відставку з посади голови уряду, це ні для кого не стало несподіванкою.
Кір Стармер / Фото: ОП
Політик, під керівництвом якого Лейбористська партія у 2024 році здобула монобільшість у Палаті громад британського парламенту (441 місце з 650), у 2026 році зіткнувся з критикою та відставками з боку своїх соратників.
Британці висловлюють невдоволення економічною ситуацією в країні та відходом прем’єра від своїх передвиборчих обіцянок, що призвело до скорочення соціальних виплат паралельно зі збільшенням податків. Лише зменшення субсидій на зимове опалення спричинило протести серед громадян Сполученого Королівства. Опір викликало також запровадження цифрового посвідчення особи. На відміну від українців, які підтримують цифровізацію, британські громадяни проводили паралелі з “Великим Братом” Орвелла.
Каталізатором подій став травень, коли опитування Ipsos показало невдоволення Стармером серед 76% британців. Тоді ж на місцевих виборах Лейбористська партія вперше втратила контроль над парламентом Уельсу та провела до різних законодавчих органів країни на 1,4 тисячі менше представників, ніж раніше.
Стармер взяв на себе відповідальність за невдачу, але відмовився залишати посади лідера партії та прем’єр-міністра Британії. Близько 100 депутатів Палати громад від Лейбористської партії публічно вимагали його відставки. Згодом до цих закликів приєдналися й члени уряду.
Свою незгоду з політикою уряду висловив і міністр оборони Джон Гілі, подавши у відставку через небажання міністерства фінансів виділяти ресурси на оборону Британії, як він сам зазначив, “у час зростаючих загроз”.
На позиції Стармера також вплинуло призначення Пітера Мендельсона послом у Сполучених Штатах. Матеріали щодо нього як кандидата містили інформацію про зв’язок з Джеффрі Епштейном, що також підтвердилося оприлюдненим листуванням. Тоді у відставку подав керівник апарату прем’єр-міністра Морган Максвіні.
ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ПІШОВ, ХАЙ ЖИВЕ ПРЕМ’ЄР!
У п’ятницю Бернем був обраний лідером партії. Жоден інший лейборист не висунув свою кандидатуру. У партії переконані, що не можна втрачати час на внутрішньопартійну боротьбу на тлі економічних та електоральних викликів, зокрема зростання впливу правих популістів.
Відкритим залишається питання, скільки лейбористів загалом хотіли б очолити партію та уряд, що стрімко втрачає рейтинги і стикається з вимогами британців щодо виправлення економічної ситуації в країні.
Однак мер Манчестера не залишив шансів нікому всередині лейбористського табору. Його кандидатуру підтримали 379 депутатів з 403. Його потенційний суперник математично не міг би змагатися з ним.
Таку популярність Бернема доцент Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Шевченка **Віктор Константинов** пояснює його тривалим успіхом на посаді мера Манчестера. “Зважаючи на те, що кандидатура лідера партії наразі означає й посаду прем’єр-міністра, потрібен лідер, який буде близький британцям. З цієї точки зору Бернем вважається найбільш перспективним”, – констатує він.
Завдяки повній перевазі лейбористів у Палаті громад, Бернему після обрання лідером не потрібно вести коаліційні переговори – його офіційно оголосять прем’єр-міністром Британії 20 липня.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ПО-БРИТАНСЬКІ ТА ПРОДОВЖЕННЯ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ
Погляди Бернема політологи називають “манчестеризмом”. Як стверджує сам політик, це відповідь на нерівність та низькі доходи громадян, спричинені централізацією влади у 1980-х роках. Майбутній прем’єр пропонує рухатися у зворотному напрямку, виступаючи за розподіл фінансів та повноважень зі столиці задля розвитку бізнесу та інфраструктури в менш заможних регіонах і підтримки громадян.
Він також планує створити новий офіс прем’єр-міністра No 10 North у північному Манчестері (за аналогією з будівлею уряду за адресою Даунінг-стріт, 10 у Лондоні), який координуватиме роботу центральної та місцевих влад.
Константинов закликає враховувати, що ані Бернем, ані хтось інший не зможуть повністю вирішити економічні проблеми Британії, і новообраному прем’єру, найімовірніше, доведеться скоротити соціальні витрати. Скорочення витрат на оборону експерт не очікує, оскільки цього не зрозуміють ані праві партії, ані опозиція, ані Європейський Союз.
Водночас доцент Інституту міжнародних відносин вважає Бернема вже більш активно залученим до українського питання, ніж був Кір Стармер на початку свого прем’єрства.
Новий глава уряду давно декларував підтримку нашого опору російській агресії. Наприкінці травня він стверджував, що виступав проти російського вторгнення в Крим і називав близькість британських правих до Володимира Путіна ризиком для національної безпеки.
Фото: Андрій Садовий
Мер Львова **Андрій Садовий** згадував тодішнього мера Манчестера як друга України та співзасновника Мережі незламних міст. “На всіх міжнародних майданчиках Енді послідовно закликає світ підтримувати Україну”, – запевняв міський голова Львова.
Минулого тижня сам Бернем виклав свою зовнішньополітичну програму у статті. Майбутній прем’єр аргументував, що Британія здатна одночасно захищати національну безпеку та розвивати економіку. Крім того, він підтвердив відданість зобов’язанням у рамках Північноатлантичного Альянсу, ядерному стримуванню та стратегічному партнерству зі Сполученими Штатами.
“І підтримка України з боку Великої Британії не похитнеться. Ми усвідомлюємо, що британська безпека та ширша євроатлантична безпека пов’язані з тим, що відбувається в Україні”, – наголосив Бернем.
На його думку, Лейбористська партія вже довела свою спроможність формувати міжнародні коаліції для допомоги українському народу та протидії агресивній політиці Кремля.
Отже, заяви амбітного політика підводять до висновку, що попри внутрішні проблеми та зміну лідерів, підтримка України з боку Британії має стратегічний характер, і наше багаторічне партнерство триватиме.
Відкритим питанням залишається тривалість перебування Бернема на нестабільному кріслі прем’єра. “Висока популярність Бернема дає йому можливість протриматися до кінця року навіть за найгірших економічних подій. Якщо йому вдасться збалансувати бюджет, представити новий і пройти через власну фракцію, то він пройде і на наступний рік. Але наступне літо все одно буде такою самою кризою. Два літа поспіль Стармер не зміг пройти”, – застерігає Константинов.
Іван Косякін, Київ
Перше фото: АА