Автор фото, Getty Images/BBC
Підпис до фото, Батьківська опіка дісталася офісу
Батьки представників покоління Z все частіше не лише супроводжують своїх дорослих дітей під час пошуку роботи, але й діють замість них. Вони звертаються до потенційних роботодавців, відвідують співбесіди, домовляються про заробітну плату та навіть втручаються у робочі процеси після найму.
Про це повідомляють декілька авторитетних американських видань.
Те, що раніше сприймалося як поодинокі випадки надмірної турботи батьків, тепер фахівці з підбору персоналу класифікують як нову тенденцію.
Коли на роботу влаштовуються двоє
За інформацією The Wall Street Journal, рекрутери все частіше стикаються з тим, що у процесі найму беруть участь не тільки самі кандидати, але й їхні батьки.
Вони допомагають у пошуку вакансій, ведуть комунікацію з рекрутерами, беруть участь у обговоренні рівня заробітної плати, а іноді навіть присутні — відкрито чи невидимо — на онлайн-співбесідах через Zoom.
Жасмін Ескалера, експертка з кар’єрного розвитку сервісу Zety, зазначає, що після пандемії батьки спочатку почали супроводжувати своїх дітей на співбесідах, а тепер часто виступають як “другі пілоти” в кар’єрному зростанні.
The Wall Street Journal наводить показовий приклад. Після звільнення 24-річного співробітника, який за перший робочий тиждень чотири рази запізнився або взагалі не з’явився на роботі, операційний директор кадрового агентства Стівен Кларк мусив пояснювати це рішення… його матері.
"Я сказав: "Послухайте, це питання стосується нас і вашого сина. Працівник — це він, а не ви"", — пригадує Кларк.
За його словами, якщо раніше такі телефонні дзвінки викликали подив, то зараз вони вже не дивують: "Знову…"
Де закінчується підтримка і починається втручання
Як зауважує The Wall Street Journal, багато батьків зовсім не вважають свою поведінку надмірною опікою.
Вони обґрунтовують свою участь складною ситуацією на ринку праці, високим рівнем конкуренції та бажанням допомогти дітям впоратися зі стресом.
Так, Рік Вейншел, віцепрезидент компанії з маркетингових технологій в автомобільній сфері, звернувся до користувачів LinkedIn із проханням допомогти його доньці знайти першу роботу після університету.
"Я не думаю, що це можна назвати гіперопікою… Хіба що зовсім трохи, — коментує він. — Насправді я просто хотів допомогти їй налагодити професійні зв’язки. Сьогодні знайти роботу справді непросто".
Зрештою його донька самостійно працевлаштувалася до кредитної спілки.
Водночас The Wall Street Journal підкреслює: переважна більшість HR-фахівців чітко розрізняють допомогу та втручання.
Допомогти у складанні резюме або познайомити з потрібними людьми — це одне. Вести переговори з роботодавцем замість повнолітньої людини — це зовсім інше.
Кожен п’ятий приходить на співбесіду з батьками
Дослідження платформи Zety, на яке посилаються The Wall Street Journal та відомий американський бізнес-журнал Fortune, свідчить: це явище вже складно вважати винятком.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Батьки завжди готові допомогти. Але чи варто йти з дитиною на співбесіду?
За результатами опитування:
- близько п’ятої частини представників покоління Z принаймні раз приходили на співбесіду разом з одним із батьків;
- приблизно 20% опитаних повідомили, що їхні батьки самостійно зверталися до потенційних роботодавців або рекрутерів;
- третина респондентів зазначила, що батьки допомагали їм вести переговори щодо заробітної плати;
- близько 10% зізналися, що батьки безпосередньо обговорювали з роботодавцем розмір оплати праці.
При цьому, як наголошує Fortune, батьківська участь не завершується після працевлаштування.
Більше ніж половина молодих співробітників повідомили, що їхні батьки хоча б раз відвідували їхнє робоче місце без особливої потреби.
Роботодавці бачать у цьому тривожний сигнал
Для багатьох роботодавців такі ситуації вже стали звичною справою, як зазначає The Wall Street Journal в іншій статті.
Лінн Альба, директорка з підбору персоналу великої медичної компанії на Лонг-Айленді, вважає, що батькам не слід телефонувати роботодавцям, щоб дізнатися про статус вакансії або обговорювати робочі питання від імені своїх дітей.
На одному з ярмарків вакансій до неї підійшла мати дівчини, яка прагнула стати медсестрою, і сама передала її резюме.
"Я навмисно переключила увагу на доньку. Що б не говорила мама, для мене було важливо почути саму кандидатку", — пояснює Альба.
Ембер Літтл, головна спеціалістка з персоналу мережі магазинів товарів для дому, розповідає, що батьки регулярно звертаються до компанії, аби обговорити негативні відгуки про роботу їхніх дітей, допомогти обрати медичну страховку або навіть повідомити про хворобу їхньої дорослої дитини.
"Замість того, щоб навчити дітей самостійно вирішувати такі питання, вони роблять це за них", — констатує вона.
За словами Кіта Вулфа, керівного партнера рекрутингової компанії Keith Wolf, батьки також постійно надсилають роботодавцям резюме своїх дітей. Іноді, зізнається він, він навіть не впевнений, чи знають про це самі кандидати.
Автор фото, Getty Images
Підпис до фото, Але є й ті, кого така "допомога" зовсім не тішить
Це явище стало настільки поширеним, що, як пише The Wall Street Journal, його активно обговорюють на великих конференціях для HR-фахівців.
На одному із заходів SHRM експерт Джеймс Гаррелл запитав 250 кадровиків, чи доводилося їм стикатися з тим, що батьки приходять на співбесіду або телефонують роботодавцю замість своїх дорослих дітей. Більше половини присутніх підняли руки.
"Коли це сталося вперше, я був обурений. Коли це повторилося вп’ятнадцяте, я зрозумів: потрібно змінювати підхід", — говорить Гаррелл.
Цікаво, що до цієї тенденції критично ставляться не лише роботодавці.
Як зазначає The Wall Street Journal, випускник університету Міссурі Пол Бренсон переконаний, що батьки не повинні відвідувати співбесіди чи вести переговори замість своїх дітей.
"Ця тенденція шкодить моєму поколінню, створюючи стереотип, ніби нас постійно треба водити за руку", — вважає він.
"Резюме одразу летить у смітник"
Ще різкішу оцінку ситуації дає журнал Fortune.
Видання нагадує слова інвестора Кевіна О’Лірі, який нещодавно жорстко розкритикував кандидатів, що приходять на співбесіди разом із батьками.
В інтерв’ю Fox Business підприємець назвав таку практику "дуже поганим знаком" для роботодавця.
За його словами, якщо кандидат з’являється на співбесіді разом із батьками, його резюме "одразу летить у смітник".
На думку О’Лірі, якщо людина не може самостійно пройти співбесіду, роботодавцю буде складно повірити, що вона зможе самостійно ухвалювати рішення, домовлятися з клієнтами чи спокійно сприймати критику.