Майбутнє України потребує наших думок вже зараз
Сьогодні важливо зосередитись не тільки на тому, щоб витримати жорстокість війни. Ключове запитання: якою стане Україна після перемоги? Які виклики чекають на суспільство? На жаль, ці теми залишаються на периферії уваги політиків та влади. Проте саме вони тривожать мільйони громадян. Політична сила «Сила нації» організувала круглий стіл за участю авторитетних аналітиків, щоб обговорити стратегії відновлення держави.
Ініціюючи дискусію, лідер партії «Сила нації» Андрій Пелюховський наголосив:
«Війна кардинально змінила наші реалії. Ми захоплюємось героїзмом захисників, віримо в успіх, стежимо за подіями на фронті. Але паралельно існує інша, не менш важлива боротьба — за економіку, соціальний захист, за гарантії стабільності. Люди ж хвилюються: як виживати сьогодні і що чекає завтра? Навіть після звільнення територій доведеться відновлювати зруйновані підприємства — процес, який займе роки. Тим часом, світові ринки вже освоєні іншими. Наприклад, Бразилія витіснила нас з експорту залізної руди, а вона колись забезпечувала 25% валютних надходжень».
Він акцентував на критичних аспектах:
«Лише 14% компаній працюють на повну. Безробіття наближається до 40% (перед війною прогнозували 8,6%). Інфляція може досягти 30%. Втрата Запорізької АЕС, навіть після її повернення, залишить 2/3 реакторів нефункціональними. Світовий банк попереджає: понад 70% населення опиняться за межею бідності. Ще страшніше демографічна криза: 7 мільйонів біженців, 80% з яких не планують повертатись. Це переважно жінки та діти. Щодня гине 100–200 бійців, а економіка втрачає тисячі працездатних громадян. Яку країну ми отримаємо після перемоги?»
Експерт Андрій Єрмолаєв виділив системні проблеми:
«Україна зазнала політико-економічного перелому. Замість промислово-фінансових груп з’явився паразитарний капітал, що існує через розподіл міжнародної допомоги. Ця модель нагадує олігархічну корупцію, але тепер вона домінує. Прибутки не інвестуються в реальний сектор, а витрачаються на споживання чи підтримку влади. Руйнація системного капіталу знищила джерела реінвестування — експлуатуємо лишки в агросфері чи будівництві. Така ситуація — шлях не до революцій, а до соціального вибуху».
Єрмолаєв порівняв українські та російські моделі розвитку, наголошуючи на різниці в економічних пріорітетах. Він запропонував:
«Потрібна концепція повернення індустріального потенціалу, бо паразитизм породжує конфлікти. Також — національно-демократичне відродження. Молодь втрачає зв’язок з ідеями десталінізації та свободі, які формували нас у 90-х».
Соціологиня Ганна Тенетко проаналізувала суспільні настрої:
«Люди прагнуть миру, але їхні уявлення розрізнені: 27% готові «відвойовувати Крим». Політичні рейтинги коливаються через емоційність: Юлія Тимошенко отримує 11%, Буданов — 10%, але це тимчасово. Електорат керується імпульсами, відсутня логіка у виборі. Найактивніші на виборах — покоління 45+, яке ностальгує за минулим. Молодь виїхала або загинула, що створює ґрунт для популізму».
Економіст Андрій Золотарьов заявив:
«Держава — банкрут. Податки з фізосіб замінили корпоративні, міжнародна допомога скоротиться. Дефіцит торгівлі — 18 млрд, резерви — 43 млрд. Курс гривні може впасти до 80/долар, що вдарить по вразливих верствах. Потрібна нова економічна модель, а не популістські гасла. Суспільство втратило довіру до влади через постійні обіцянки».
Золотарьов також критикував виборчу систему:
«Найчеснішими були вибори-1994, коли звичайний учитель міг перемогти представника влади».
На закритті Пелюховський представив економічну програму партії та закликав до об’єднання:
«Головний виклик — зберегти єдність нації. Лише так відродимо економіку та соціалку. Наше завдання — не лише перемогти, а й зупинити виснаження суспільства. Українці мають повірити у власні сили. Це єдина дорога до відродження».
Источник: kp.ua
